Космічний апарат вперше «торкнувся» Сонця. Зонд «Паркер» потрапив у його корону

Відправлений досліджувати Сонце зонд «Паркер» вперше «торкнувся» Сонця — він наблизився до світила на відстань у приблизно 13 мільйонів кілометрів та провів там близько п'яти годин. Це найближча в історії космічних апаратів зустріч із Сонцем, за час якої «Паркер» зібрав зразки частинок і виміряв магнітні поля, що там вирують. Про наближення команда зонду повідомила у Physical Review Letters та на конференції Американського геофізичного союзу.

NASA / Johns Hopkins APL

Що сталося?

Зонд «Паркер» потрапив у космос у 2018 році, здійснивши до цього часу сім прольотів повз Сонце. З кожним колом «Паркер» дедалі ближчий до поверхні зірки, а тепловий екран із вуглецевого композиту захищає інструменти від температур, що досягають 1370 градусів Цельсія. Всього прольотів заплановано 24, щоб дослідити зовнішні шари світила і дослідити сонячний вітер.

І 28 квітня цього року, під час восьмого обльоту, зонд не просто підійшов на найбільшу до нашої зірки відстань, а і буквально «торкнувся» її, потрапивши у верхній шар атмосфери. Він опинився у так званій зоні Альвена, де прискорення сонячного вітру дає йому змогу відриватися від неї — на відстані близько 13 мільйонів кілометрів, або трохи менше, ніж 20 сонячних радіусів від видимої поверхні Сонця (фотосфери).

«Паркер» пробув у короні майже п'ять годин, а потім знову вийшов із неї. Про перетин межі зони Альвена свідчило падіння швидкості сонячного вітру та щільності плазми, тож можна вважати, що зонд увійшов у сонячну атмосферу і «торкнувся» Сонця. Астрономи вважають, що «Паркер» міг перетнути її на короткий час і за час дев'ятого свого обльоту у листопаді, однак повних даних про цей обліт ще немає.

Що побачив зонд?

Досі всі наші спостереження за власним світилом обмежувалися даними про його випромінювання — частинками, які досягають Землі. Однак більшість потрібної нам інформації про Сонце, яка допоможе нам передбачувати космічну погоду, спалахи, корональні викиди маси, досліджувати сонячний вітер, можна зібрати безпосередньо на місці. Тому «Паркеру» і поручили перетнути межу Альвена — область, де сонячний вітер пришвидшується настільки, що може покинути Сонце.

Тут врівноважуються магнітна та кінетична енергії, а під цією точкою магнітні поля визначають рух плазми. Вчені вважають, що цей регіон може дати відповіді на багато відкритих питань, у тому числі на те, як нагрівається корона та як генерується сонячний вітер.

Наступне зближення планують на 2025 рік на відстані всього 6,2 мільйона кілометрів від поверхні Сонця, в межах орбіти Меркурія. Такі зустрічі допоможуть дослідити, як елементи, що формують на Сонці впливають на сонячний вітер та інші викиди заряджених частинок, що допоможе досліджувати і передбачувати космічну погоду (наприклад, коли сонячні бурі порушують зв'язок із супутниками), а також стосунки інших планет зі своїми сонцеподібними батьківськими зорями.

І раніше ми розповідали про третій оберт зонда «Паркер», під час якого той побачив кільце пилу біля орбіти Венери. Це перше для астрономів пряме зображення такого об'єкта.