Кажани пролетіли три кілометри та повернулися до гнізда за допомогою лише ехолокації — це перевірили науковці, тимчасово позбавивши тварин нюху, зору чи магнітного чуття. Дослідники також встановили, що кажани подумки створюють ехолокаційні карти для орієнтування на місцевості. Завдяки цьому вони можуть знаходити дорогу навіть на великих відстанях. Результати дослідження опублікували в журналі Science.
Кажан середземноморський нетопир із GPS-трекером. Goldshtein et al. / Science
Як з’ясували здатність кажанів знаходити дорогу?
Науковці відловлювали середземноморських нетопирів (Pipistrellus kuhlii) біля їхніх гнізд, після чого обладнали тварин GPS-трекерами та поділили на групи за обмеженнями органів чуттів. Одній групі дослідники заклеїли пластиром очі, щоб обмежити зір, другій обмежили зір і магнітне чуття, прикріпивши біля голови магніт, третій додатково ще обмежили нюх, а четверта була контрольною і могла користуватися усіма органами чуттів. Після цього тварин випускали на відстані трьох кілометрів від гнізда.
Як виявилося, у середньому за ніч до гнізда повернулися 95 відсотків кажанів. У групі з обмеженням усіх трьох чуттів до гнізд повернулися лише 83 відсотки кажанів, тоді як усі позбавлені зору або зору і магнітного чуття кажани повернулися до гнізд. Що цікаво, у контрольній групі повернулися тільки 93 відсотки тварин. Науковці встановили, що зір впливав на швидкість знаходження правильного шляху: вже за 500 метрів від місця, де їх випустили, зрячі кажани починали рухатися у напрямку гнізда, тоді як кажанам, які покладалися лише на ехолокацію, довелося пролетіти аж 900 метрів.
Дослідники також припустили, що кажани використовують ехолокаційну карту ландшафту, яка допомагає їм орієнтуватися у темряві чи за умови втрати інших чуттів. Науковці створили модель ландшафту місцевості та ехолокаційних сигналів, які кажани видавали та отримували протягом польоту. Як виявилося, прості, такі як поля чи водойми, та складні ландшафти, на кшталт берегів річок і садів, по-різному відбивали звукові хвилі, що дозволяло кажанам їх розрізняти. Ці результати свідчать, що кажани достатньо розумні, щоб створювати та запам’ятовувати карту довкілля, а також допоможуть краще зрозуміти орієнтування тварин у природі.
Що знають про орієнтування кажанів у просторі
🎯 Використовуючи ехолокацію, кажани подумки будують моделі для передбачення напрямку руху здобичі, що дозволяє їм відстежувати здобич навіть за перешкодами.
🪲 А у світлячків знайшли потенційний механізм захисту від ехолокації — вони видають ультразвук, який не чують самі, але який здатні чути кажани.
🦇 Дослідники виявили у кажанів також здатність до відтермінованого задоволення, адже вони обирають летіти довше, але до багатших на білок плодів.