Нобелівська премія — це «Оскар» світу науки? А хто такий Нобель? І яку суму виплачують лауреатам і лауреаткам?

Нобелівська премія дійсно є найпопулярнішою та найпрестижнішою науковою нагородою. Вона покликана нагороджувати діячів науки та культури з найвагомішими досягненнями та спонукати інших вчених, митців та миротворців працювати задля добробуту людства. Проте Нобелівську премію вручають лише за досягнення у досить обмеженому переліку дисциплін: фізиці, хімії, медицині та фізіології, літературі. А ще — за сприяння встановленню миру. Окремо вручають премію за відкриття в галузі економіки — цю нагороду в пам’ять про Альфреда Нобеля заснував Банк Швеції.

Окрім Нобелівської премії, є чимало інших наукових і не тільки нагород. Наприклад, Премія Бальцана за визначні досягнення у гуманітарних чи природничих науках, культурі та боротьбі за мир, Медаль Коплі Лондонського королівського товариства за фізичні та біологічні відкриття, Абелівська премія для математиків, Премія Тюринга для інформатиків.

Альфред Нобель був шведом із надзвичайно широким колом зацікавленостей. Він володів кількома мовами, був винахідником, підприємцем, науковцем-хіміком, власником 355 патентів, зокрема на створення динаміту, а у вільний час займався поезією та драматургією.

У 1895 році 62-річний Альфред написав заповіт, який після його смерті вже наступного року спричинив чимало галасу. У ньому винахідник забажав, аби 31,6 мільйона шведських крон, що становило більшу частину його майна, а в перерахунку на теперішній курс дорівнює близько 265 мільйонам доларів, використали для створення фонду. А прибуток від обігу цінних паперів фонду науковець заповів щороку розділяти на п’ять рівних частин, щоб у п’яти номінаціях виплачувати премії людям, чиї досягнення за минулий рік принесли найбільше користі людству. Щоправда, зараз за деякі відкриття нагороди вручають інколи через десятиліття, коли вже стає очевидною їхня користь для людства.

Родичі Альфреда Нобеля критично і зі спротивом поставилися до такого розподілу його спадщини, тож повною мірою заповіт виконали лише 1900 року. Тоді заснували Фундацію Нобеля, а наступного року вручили перші Нобелівські премії.

Обрані галузі представляють інтереси Альфреда Нобеля. Він написав у заповіті, що дохід фонду слід розділити на п’ять рівних частин та розподілити у такий спосіб, щоб нагородити чотирьох осіб, які зробили найважливіші досягнення у фізиці, хімії, медицині або фізіології, літературі, та людину, яка найбільше сприяла встановленню миру. 

Оскільки він наголошує на тому, що відкриття в цих галузях мають приносити людству користь, логіка виключення деяких наук стає зрозумілою. Самі по собі математика та біологія є фундаментальними науками, досягнення яких зазвичай не впливають напряму на життя звичайних людей. Але якщо відкриття в цих галузях прояснюють якісь аспекти, наприклад, фізики, хімії, фізіології, то авторів можуть нагородити у відповідних номінаціях. 

Щоправда, за легендою, Альфред Нобель спочатку вніс у список математику, але згодом спересердя викреслив її після того, як кохана (інколи кажуть, що дружина) покинула його і пішла до математика. Однак немає жодних підстав так вважати. Окрім того, що Альфред жив доволі відлюдкуватим життям та ніколи не був одруженим, у своєму заповіті він пише, що вибрав дисципліни «після зваженого та продуманого аналізу».

Ну а нагорода з економіки по суті не є Нобелівською, оскільки заснована не з ініціативи та не за гроші Альфреда Нобеля. Премію за досягнення у сфері економіки аж 1968 року заснував Центральний банк Швеції в пам’ять про Альфреда Нобеля, тобто вона є меморіальною. Рада директорів Нобелівської фундації вирішила зберегти початкові п’ять премій, які заповів Альфред, та не допускати доповнень.

Якщо вважаєте, що ви і є тією людиною, яка найбільше послужила за останній рік людству, то запропонувати свою кандидатуру для отримання премії все одно не вдасться. Правила це забороняють.

Щовересня кандидатів на отримання Нобелівської премії наступного року висувають тисячі запрошених Нобелівськими комітетами членів академій та парламентських асамблей, викладачів, представників університетів, науковців та багато інших фахівців, які представляють якомога більше країн та університетів. Утім, номінантів на премію миру висувати можуть будь-які особи, які підходять за вимогами, без особливого запрошення. Тому нагородити премією миру періодично пропонують, наприклад, володимира путіна чи Дональда Трампа.

Після цього Нобелівські комітети з кожної галузі обирають попередніх кандидатів, щодо яких згодом консультуватимуться з експертами та оберуть серед них фінальних номінантів. Цікаво, що їхні імена та іншу інформацію членам комітетів не можна розкривати протягом 50 років.

Відбір власне лауреатів Нобелівської премії відбувається шляхом голосування членів відповідальних за присудження премій організацій. Так, за нагороди у галузі фізики, хімії та економіки відповідає Шведська королівська академія наук, у галузі медицини або фізіології — Нобелівська асамблея Каролінського інституту, лауреатів з літератури визначає Шведська академія, а за премію миру відповідає Норвезький Нобелівський комітет.

Традиційно визначати лауреатів починають з першого понеділка жовтня, щодня оголошуючи переможців у одній із номінацій, а 10 грудня, у день смерті Нобеля, проводять церемонію вручення нагород.

На церемонії нагородження кожному лауреату вручають золоту медаль із силуетом Альфреда Нобеля, диплом від короля Швеції та, звісно, грошову премію. Сума премії не є сталою, та з року в рік може змінюватися. Наприклад, у 2025 році розмір премії становитиме 11 мільйонів шведських крон, тобто близько 1,17 мільйона доларів. У кожній категорії, окрім премії миру, яку можуть присудити організації, винагороду між собою ділять не більш як три лауреати.

Першим лауреатом Нобелівської премії від України стала у 2022 році організація Центр громадянських свобод, нагороджена за документування воєнних злочинів, порушень прав людини та зловживань владою. Щоправда, тоді українська організація розділила премію з білоруським громадським активістом Алесем Бяляцьким і російською організацією «Меморіал».

Також лауреатами Нобелівської премії неодноразово ставали науковці, які мали українське походження, народилися на території України або зростали чи працювали тут. 

Ілля Мечников отримав Нобелівську премію з фізіології й медицини 1908 року за праці про імунітет. Хоча значну частину досліджень Мечников провів у Пастерівському інституті у Франції, у лабораторії в Україні науковець відкрив явище фагоцитозу — поглинання і перетравлення клітинами організму чужорідних частинок, зокрема патогенів.

Зельмана Абрахама Ваксмана, який народився на території сучасної Вінницької області, 1952 року нагородили премією з фізіології й медицини за відкриття стрептоміцину — першого антибіотика, ефективного у лікуванні туберкульозу.

Лев Ландау є лауреатом Нобелівської премії з фізики 1962 року за піонерські теорії конденсованих середовищ, особливо теорії рідкого гелію. Народжений в Азербайджані, науковець розвивав свої теорії в Харківському фізико‑технічному інституті.

Шмуель Йосиф Халеві Аґнон отримав премію з літератури 1966 року за глибоко оригінальну й майстерну прозу за мотивами життя єврейського народу. Народився на території сучасної Тернопільської області, проживав у Палестині, а у своїй творчості зачіпав не лише єврейську, але й українську тематику.

Семен Кузнець здобув премію з економіки 1971 року за емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, яке привело до нового, глибшого розуміння як економічної та соціальної структур, так і процесу розвитку. Він походив із єврейської родини, яка у 1908-1922 роках проживала в Україні, а сам науковець здобув першу освіту в Харківському комерційному інституті.

Роалда Гоффмана нагородили премією з хімії 1981 року за розробку теорії протікання хімічних реакцій, що значно розширює можливості для планування хімічних експериментів. Науковець народився у Золочеві, однак під час Другої світової війни його родина пережила Голокост, після чого дослідник перебрався до США, де й займався наукою.

Георгій Харпак нагороджений Нобелівською премією з фізики у 1992 році за винахід та вдосконалення детекторів частинок, особливо багатопровідної пропорційної камери. Фізик походив із єврейської родини, яка проживала на території сучасної Рівненської області, однак вищу освіту здобував у Франції, де й проводив дослідження.

Світлана Алексієвич є лауреаткою Нобелівської премії з літератури 2015 року за поліфонічні тексти, що є монументом страждання і хоробрості в наш час. Письменниця має українсько-білоруське коріння та народилася в Івано-Франківську.