Підлітковий вік – це час швидких та важливих змін, як фізіологічних, так і соціальних. Протягом цієї фази розвитку відбувається перетворення дитини на молоду людину, що здатна існувати та робити важливі рішення самостійно. Це найпоширеніше визначення терміну, водночас однозначної відповіді на запитання “Кого вважати підлітками?” немає, і насправді це поняття зародилося лише приблизно у 80-х роках ХІХ століття.
Здебільшого у доісторичних та середньовічних суспільствах дорослою людину починали вважати, коли вона досягала статевої зрілості. До таких молодих людей не ставилися як до дітей, що почали дорослішати, як це властиво зараз. І такий устрій все ще притаманний для деяких примітивних сучасних племен. Зі зростанням кількості книг про виховання дітей у 1800-х роках (та освічених осіб, які могли їх прочитати), дедалі більше уваги стало приділятися вивченню процесу дорослішання. Із часом стало зрозуміло, що у процесі розвитку людина переживає певний перехідний період, який не можна назвати вже дитинством, але і дорослими такі люди ще не є.
Підсумувавши сучасні наукові дані, пов’язані з дослідженням дорослішання, Всесвітня організація охорони здоров’я дала своє визначення підлітковому віку. Вона називає його періодом росту та розвитку людини, який слідує після дитинства та триває до досягнення зрілого віку, тобто з 10 до 19 років. Водночас деякі науковці схильні вважати тінейджерами й осіб до 24 років, і регулярно пропонують підняти підлітковий вік десь до 25 чи навіть 27 років. Утім, більшість фахівців усе ж погоджуються, що підліткове дорослішання починається з початком статевого дозрівання, а закінчується прийняттям зрілих соціальних ролей, наприклад, працевлаштуванням або народженням власних дітей. І якщо верхня межа може варіюватися у залежності від соціальних чинників, то початок підліткового віку є індивідуальною особливістю, яка детермінована фізіологією та генетикою окремої людини.
Більшість міжнародних нормативно-правових актів пройшли еволюцію збільшення віку дитинства з 15 до 18 років. Згідно з Конвенцією ООН про права дитини, кожна людина до досягнення 18-річного віку вважається дитиною, якщо за законом повноліття не настає раніше. Так, в Узбекистані повнолітніми стають у 14 років, Непалі - 16, Японії - 20, Туреччині - 21.
Наразі в українському законодавстві немає офіційного визначення терміну “підліток”. Юридично дітей до 14 років називають малолітніми, а з 14 до 18 років - неповнолітніми. Після досягнення 18-річчя усі громадяни України автоматично стають дорослими. Через таку невизначеність ускладнюється реалізація державної політики щодо підлітків. Хоча невдовзі це може змінитися, оскільки розгляду очікує проєкт закону, який має розширити правовий статус дітей віком з 14 років та надати тінейджерам більше прав.
Проте відсутність “підлітків” у законодавстві не означає, що вони не відповідають за свої вчинки. Кримінальну відповідальність вони можуть понести вже й у 14 років, хоча їхній вік є пом’якшувальною обставиною. Причини цього можна зрозуміти, якщо подивитися на зміни, що відбуваються з організмом підлітка, та впливають на його взаємодію зі світом.
Біологічні зміни можуть початися вже з 8 років, хоча зазвичай припадають на 10-14. У цей час спостерігається значне прискорення зростання та зміна силуету тіла. У віці 17-18 років у дівчат і десь у 21 рік у хлопців темпи росту та видозмін сповільнюються. Важливим аспектом, що викликає зміни в тілі підлітка, є статеве дозрівання. Воно контролюється складною взаємодією між головним мозком, зокрема гіпофізом, і статевими залозами. Не останню роль у цій взаємодії відіграє середовище існування.
Все починається приблизно тоді, коли частина мозку з назвою гіпоталамус починає виділяти гонадотропін-рилізинг-гормон. Він, зі свого боку, спонукає залозу внутрішньої секреції в мозку - гіпофіз - виділяти в кров фолікулостимулюючий та лютеїнізуючий гормони. У хлопчиків ці гормони досягають яєчок та ініціюють вироблення сперматозоїдів і тестостерону, який збільшує їхню м’язову масу та змінює дитячий високий голос на глибший чоловічий. У дівчаток вони призводять до вироблення яєчниками яйцеклітин та естрогену, який забезпечує накопичення жиру в жіночому організмі, зростання грудей та початок менструації.
Крім цих гормонів, у підлітковому організмі починають активно вироблятися десятки інших, зокрема гормон стресу кортизол. Під впливом коктейлю з гормонів у підлітка починає зростати волосся на тілі, особливо під пахвами та на лобку, шкіра стає жирнішою та схильною до вугрів, дитина починає цікавитися сексом, а до того ж майже не вміє контролювати емоції. І все це на фоні значних змін у мозку, які також впливають на дивну імпульсивну поведінку молодих людей.
Дослідження змін у мозкові, що пов’язані з дорослішанням, почалися відносно недавно, і вчені ще багато чого не знають про цей процес. Але відомо, що у перехідний період мозок дитини зазнає великої перебудови. У цей час активно скорочується кількість нервових клітин та з’єднань між ними - синапсів. У деяких частинах мозку можуть втратитися майже 50 відсотків синапсів. Цей процес сприяє підвищенню ефективності нейромережі завдяки видаленню зайвих зв’язків та укріпленню інших, що допомагає, наприклад, краще запам’ятовувати інформацію та навчатися. Деякі вчені вважають, що у такий спосіб мозок “перелаштовується” на дорослий режим функціонування.
Мигдалеподібне тіло - ділянка мозку, що залучена в реакціях самозбереження, емоцій, зокрема агресії та страху, розвивається скоріше, ніж префронтальна кора, яка відповідає за прийняття зважених рішень та самоконтроль. Тому підліткам властиво спочатку зробити щось під впливом сильних емоцій, а вже потім про це подумати.
До того ж вчені пов’язали ще нерозвинену префронтальну кору з системою винагород - групою нервових структур, які спонукають нас задовольняти свої бажання та вчиняти дії, що викликають задоволення. Такий зв’язок може пояснити проблеми з наркотичними речовинами, що викликають залежність, або романтично-трагічними любовними пригодами, які можуть надмірно активізувати систему винагород, на яку логічна префронтальна кора має поки що невеликий вплив. Тому більшість залежностей починається у підлітковому віці. Приміром, підлітки звикають до нікотину швидше і при менших дозах, ніж дорослі. Дослідження також свідчать про те, що підлітки та дорослі по-різному обробляють стимули винагороди - перші мають підвищену чутливість до цінності нового досвіду. Звідси жага зробити щось виняткове, заклики до змін державного устрою та креативність на межі безумства.
Підліткові зміни в мозку зазвичай тривають ще після визнання людини повнолітньою - приблизно до 25 років. Частково цим пояснюється заклик деяких науковців розширити вікові межі “підлітка”, а ще соціальними чинниками розвинутого суспільства, через які ми довше залишаємося під опікою батьків. Однак є науковці, які побоюються, що таке рішення, навпаки, призведе до розвитку у дорослих інфантильності.
Звісно, батьки хочуть, щоб їхні діти здали ЗНО та стали щасливими та успішними студентами найкращих університетів. Але обрати шлях перспективного навчання нелегко - зображення роботи мозку підлітка показують, що під час прийняття рішень та розв'язання проблем мозок підлітка працює теж не так, як у дорослих.
Залежно від стадії розвитку мозку, підлітки, незалежно від статі, частіше поводяться імпульсивно, потрапляють в аварії, бійки та інші ризиковані пригоди, також вони не завжди вміють правильно інтерпретувати соціальні сигнали та емоції. Згідно з дослідженням, підлітки скоюють злочини та заражаються венеричними захворюваннями більше за будь-які інші вікові групи. Рівень смертності та травматизму серед підлітків на 200% вищий, ніж у дітей молодшого віку. Підліткам справді важче проаналізувати ситуацію та наслідки своїх дій, перш ніж діяти.
Але активні процеси в мозку та тілі не означають, що молоді люди зовсім не можуть приймати виважені рішення або розрізняти правильне і неправильне. Можуть, але їм дуже хочеться експериментів та ризику. З іншого боку, доведено, що це логічний етап розвитку особистості, адже саме в цьому віці людина починає приймати перші самостійні рішення. Підлітки шукають інформацію та досліджують світ, але стратегії дослідження можуть суттєво змінитися під час переходу від підліткового до молодого дорослого віку. У віці від 12 до 18 років люди частіше обирають невизначеність чи щось нове, натомість після 18 років наступає період більш логічних вчинків та стратегічних досліджень.
У дослідженні, в якому брали участь 229 старшокласників і 261 студент коледжу, було доведено, що більшість підлітків принаймні один раз не сказали правди щодо важливої справи своїм батькам. Але все не настільки погано - у дворічному опитуванні Інститут Джозефсона опитав понад 29 000 учнів середніх шкіл щодо питань брехні та шахрайства. Переважна більшість опитаних підлітків погодились із твердженнями, що: "В особистих стосунках довіра та чесність є надзвичайно важливими" та "Мені важливо, щоб люди мені довіряли".
Батьки у плані довіри рідко бувають на першому місці для підлітків, часто важливішим є авторитет серед друзів та однолітків, як при особистому спілкуванні, так і в соцмережах.
Пам’ятати слова пісень, що грали в часи поцілунків на дискотеках та навіть у зрілому віці підспівувати куплетам своєї молодості - нормально. Скоріш за все, для сучасних підлітків їхній музичний плейліст теж буде чимось важливим, адже згідно з дослідженням, ми пам’ятаємо більше з юності, ніж за будь-який інший період життя, через психологічний феномен, який називається ремінісценцією. Від року до восьми майже немає спогадів, а у віці від 10 до 30 років відбувається так званий ремінісцентний удар, тобто наші спогади мають особливу приналежність до згадування подій. Нападки ремінісцентності можуть наплинути з різних сторін - наші улюблені книги, фільми, та спортивні зірки, але факти свідчать про те, що музика має найбільший вплив, оскільки музичні спогади зберігаються у "безпечній" ділянці мозку, яка є більш стійкою та захищеною від вікових станів.
Професорка Кетрін Лавдей (Catherine Loveday), яка вісім років розпитувала людей щодо їхніх музичних спогадів та музичних переваг протягом усього життя, стверджує, що структурні елементи музики фізично прив'язуються до наших автобіографічних спогадів. Розум проходить інтенсивний та стрімкий етап розвитку протягом підліткового віку, тож системи пам'яті на піку поглинають якомога більше інформації про світ. Тож так, робити дурниці під музику - це підлітковий вік!
Щоб подорослішати людина повинна пройти важливі етапи, бувши підлітком. Психолог Бенсон Бредфорд Браун (Benson Bradford Brown) виділяє чотири ключові завдання підліткового віку:
- виділятися - розвивати ідентичність і домагатися самостійності,
- вписуватися - знаходити своїх та отримувати визнання з боку однолітків,
- виміряти - розвивати компетентність і знаходити шляхи досягнення цілей,
- зачепитися - взяти на себе зобов'язання щодо певних цілей, видів діяльності та переконань.
Розвиток самостійності тісно пов’язаний із формуванням ідентичності. Якщо людина розвиває почуття свободи волевиявлення та несе відповідальність за власні дії, зберігаючи тісні зв’язки зі значущими дорослими, вона, швидше за все, сформує здорове «автономне, реляційне Я», що, ймовірно, знизить тягу підлітків до ризику. Коли ж у цьому процесі щось йде не так, то часто результатом є небезпечна поведінка та невиправданий ризик. Інші дослідники показали, що молоді люди, які розвивають автономію або занадто рано, або занадто пізно у своєму розвитку, часто мають гірші результати, ніж ті, хто розвиває її одночасно з однолітками.
Отже, для підлітка його перехідний вік є не простішим, ніж для батьків та інших членів сім’ї, які стикнулися з несподіваною зміною поведінки їхньої дитини. Цілком зрозуміло, що тінейджерам простіше за все знайти спільну мову зі своїми однолітками, ніж з дорослими, які їх “не розуміють”, та дітьми. Але підлітки, так само як і раніше, потребують допомоги дорослих та здебільшого налаштовані на хороші стосунки з ними. Тож психологи наголошують на необхідності вибудови довіри в сім’ї. Та як це зробити, якщо старші не є для “колишніх дітей” авторитетом?
Хоча дорослі члени родини найчастіше вважають своїм обов’язком наставляти підлітка на правильний шлях, давати нав’язливі та непрохані поради є не кращим шляхом до взаєморозуміння. Експерти радять зосередитися на спілкуванні з підлітком, а не про нього. Це означає, що він повинен стати таким самим учасником діалогу, як і дорослий. Часто навіть важливішим є просто терпляче вислухати дитину без підвищення голосу та напруженості. І в жодному разі не наполягати на розмові, якщо підліток цього не хоче. Краще дати знати, що коли він буде готовий до бесіди, то зможе до вас звернутися.
Крім цього, важливо бути так само чесними з тінейджерами, як цього вимагають від них. Не потрібно вдавати з себе усезнавців і мудрих наставників, це нормально - визнати, що ви чогось не знаєте і попросити час на обмірковування чи запропонувати знайти рішення разом. Сюди відноситься й уникання обіцянок, яких ви не зможете або не схочете виконувати, та визнання своєї провини, коли це необхідно. Не варто уникати незручних тем, приміром, сексу, наркотиків чи психічних розладів, сподіваючися, що однолітки та інтернет зроблять це за вас. Водночас не зайвим буде розповісти підлітку про зміни в роботі його мозку, які впливають на його рішення. Відвертість покаже дитині, що вона може звернутися до вас із будь-яким проблемним питанням. Хоча тінейджери не мають такого досвіду, кількості знань та мудрості, як дорослі, їхня логіка працює у такий самий спосіб. Тож замість наказового тону та простих заперечень, краще пояснити, чому ті чи інші рішення є раціональними або ж недоцільними.
Матеріал підготовлений з допомогою Каталіни Маркуш.
Фото в анонсі: The Breakfast Club / Universal Pictures, 1985.