Наявність прокази чи туберкульозу не завадили заможним данцям в XI-XVI століттях купити собі місця на цвинтарі біля церкви, щоб після смерті бути ближчими до Бога. Раніше науковці вважали, що ці хвороби асоціювалися в середньовічних людей із гріхом, а тому їх носіїв ховали на віддалених ділянках цвинтаря. Нове відкриття може змусити істориків переглянути уявлення про те, як соціальний статус людини впливав на сприйняття хвороб у неї. Дослідження опублікували в журналі Frontiers in Environmental Archaeology.
Чому науковців цікавив вплив хвороб і багатства на поховання?
Історикам уже було відомо, що у Середньовіччі існувала дискримінація за соціальним статусом, де знать, лицарі та представники церкви мали бути похованими на цвинтарі якнайближче до церкви чи монастиря. Окрім цього, лише такі люди могли дозволити собі ці поховання, адже вони коштували значно дорожче за ті, що були розташовані ближче до межі цвинтаря. Таке розділення допомагає сучасним археологам дізнатися більше про те, який статус мала людина, лише за місцем її поховання.
На додачу до цього, такі хвороби, як проказа, що сильно змінювали зовнішній вигляд людини, могли бути підставою для виключення людини з суспільства. Це могло впливати й на її місце поховання, тоді як більш приховані хвороби, як туберкульоз, могли не мати такого сильного впливу. Оскільки більшість цих висновків історики зробили з письмових документів, зокрема записів церкви, дансько-американська команда дослідників вирішила вивчити, як на практиці багатство, місце проживання та наявність хвороб впливали на місце поховання.
Що дізналися про поховальні звичаї Середньовіччя?
Археологи дослідили рештки дорослих осіб з 939 могил на трьох міських і двох сільських кладовищах у Данії. У них вивчали сліди туберкульозу та прокази на кістках, оцінюючи також вік, до якого дожила людина із цією хворобою. Дослідники встановили, що люди із високим соціальним статусом мали більше слідів туберкульозу на кістках. Це свідчило про те, що вони прожили з хворобою довше, через що вона встигла уразити не лише легені, але й кістки.
Лише в одному з міських кладовищ науковці виявили чітке розділення за наявністю туберкульозу: у бідній частині кладовища близько третини похованих мали сліди хвороби, тоді як поблизу церкви — лише 12 відсотків. Але це дослідники пов’язують із тим, що туберкульоз загалом був більш поширеним серед бідного населення міст, ніж серед багатіїв. Також дослідники з’ясували, що у містах, мешканці яких мали доступ до закладів лікування прокази, званих лепрозоріями, кількість поховань людей із такою хворобою була значно меншою, ніж у селах.
Як це відкриття змінює уявлення про способи боротьби з хворобами у Середньовіччі?
Дослідники з’ясували, що, попри більше поширення хвороб у містах через високу щільність населення, мешканці міст могли мати переваги від доступу до лепрозоріїв, що зменшувало поширеність прокази серед них. Однак такі переваги зникали, коли йшлося про інші хвороби, зокрема туберкульоз.
Науковці не знайшли підтвердження тому, що люди з ознаками хвороб отримували менш шанобливі поховання, ніж здорові. Це може свідчити або про нездатність середньовічних людей визначати деякі хвороби, особливо приховані, як туберкульоз, або про те, що хворі отримували турботу перед і після смерті завдяки благодіянням церкви. Однак, враховуючи те, що доступ до лепрозаріїв мали здебільшого заможні люди, а за гарне місце поховання треба було добре заплатити, дослідники не можуть виключити те, що такі благодіяння церкви також залежали від того, чи може людина чи її родина їх собі дозволити.
Як хвороби поширювалися в давньому світі
🐿 В Англії науковці знайшли докази поширення прокази через рудих білок, які у Середньовіччі були не лише джерелом хутра, але й домашніми улюбленцями.
🧛♂️ Хвороби могли бути причиною виключення людини з суспільства ще декілька століть тому: так американця, що помер через туберкульоз, сприйняли за вампіра та поховали з черепом і перехрещеними ногами на грудях.
🌋 Ще однією проблемою Середньовіччя була чума: її поширенню могло посприяти виверження вулкана у тропіках, але це поширення виявилося не таким швидким, як вважали останні 700 років.