Науковці вперше виявили геном збудника прокази в рештках тварин. Ними були середньовічні руді білки, кістки яких знайшли на місці археологічних розкопок у місті Вінчестер в Англії, де в Середньовіччі була поширена проказа. Геном штаму бактерії Mycobacterium leprae виявлений у середньовічних рудих білок схожий до людського того ж періоду і місця. Це вказує на те, що проказа в середньовічній Англії могла циркулювати між білками і людьми. Дослідження опубліковане в журналі Current Biology.
Місце лепрозорію у Вінчестері, де були знайдені рештки середньовічних рудих білок і людей. Urban С. et al / Current Biology, 2024.
Чому науковців зацікавили середньовічні руді білки?
Протягом тривалого часу проказа вважалась лише людським інфекційним захворюванням. Особливо поширеною проказа була за часів Середньовіччя, однак випадки інфікування фіксують й досі у мешканців Південно-Східної Азії, Африки й Південної Америки. В 1970 роках виявилось, що тварини теж можуть бути природними резервуарами захворювання, серед них броненосці та деякі види приматів. А у 2015 році вчені виявили збудник прокази у сучасних рудих білок в Англії. Ба більше, штам бактерії був близьким до того, яким інфікувались люди в середньовічній Англії. Цікаво, що досі не було зафіксовано передачі прокази від сучасних білок до людей.
Зважаючи на ці дані, для науковців залишалось загадкою яким чином штам, схожий до людського поширеного в середньовічній Англії виявили у сучасних білок. В новому дослідженні вони зосередились на рештках середньовічних рудих білок, що були знайдені в місті Вінчестер, де була лікарня з хворими на проказу й поширена торгівля шкірою білок, адже в середньовічній Англії не лише використовували їхнє хутро, а й утримували як домашніх улюбленців.
Як вчені виявили збудника прокази в середньовічних рудих білок?
Для того, щоб з’ясувати чи хворіли середньовічні білки проказою і чи могли вони обмінюватись нею з людьми, науковці виділили та проаналізували фрагменти ДНК з 12 кісток рудих білок і 25 людських зразків, датованих X–XIII століттям, що були знайдені археологами у Вінчестері. Таким чином, їм вдалось виявити не лише геном штаму M. leprae у середньовічних рудих білок, а й порівняти з тими, що зустрічались тоді у людей. Цікаво, що геном штаму збудника прокази середньовічних білок був більш схожим до людського, ніж до сучасних білок. Тому, вчені припустили, що в середньовічній Англії білки і люди могли обмінюватись інфекцією. Однак, хто кого вперше інфікував і як зачасто відбувалась передача невідомо.
Чому це важливо?
Хоча вчені ще не отримали відповіді на всі питання, нове дослідження може допомогти в розумінні, яким чином проказа зберігається зараз і вказує на важливість міждисциплінарного вивчення того, як інфекційні захворювання поширювались колись, щоб передбачити майбутні ризики пов’язані з передачею захворювання тваринами й запобігти інфікуванню в майбутньому.