На поверхні мумії «крижаного чоловіка Етці» з Альп знайшли живі грибки після того, як вона провела 5300 років у кризі та 35 років у сховищі за температури мінус шість градусів Цельсія. За період 2010-2019 років поширеність грибків на шкірі збільшилася, а рівень пошкодження їхньої ДНК, навпаки, зменшився, що й вказало на життєздатність цих організмів. При цьому науковці наголосили, що видимих ознак пошкодження мумії не виявили. Дослідження опублікували в журналі Microbiome.

Мумія Етці, яку знайшли в печері в Альпах на кордоні Австрії та Італії. South Tyrol Museum of Archaeology / Eurac Research / Marion Lafogler

Які мікроорганізми ще заселили мумію?

Хоча після знахідки у 1991 році мумію Етці зберігали за такої ж температури, яка була в кризі печери, досі було невідомо, чи стримує це від росту бактерії та грибки в тілі мумії. Щоб це перевірити, науковці дослідили зразки мікробіоти з внутрішніх і зовнішніх тканин мумії. Як виявилося, зразки зсередини тіла містили бактерії родів Romboutsia, Clostridium, Eubacterium, Ruminococcus, Kineothrix, Treponema, Enterousia і Huintestinicola. Це типові представники кишкової мікробіоти людей мідної доби. ДНК цих бактерій мала пошкодження, які відповідали геному такого віку.

Колонія бактерій кишківника Етці. Eurac Research / Andrea De Giovanni

Водночас у зразках з поверхні мумії виявили дріжджі, пристосовані до життя в холоді, зокрема Glaciozyma watsonii, Mrakia robertii, Phenoliferia glacialis та грибки роду Goffeauzyma. На відміну від бактерій кишківника, кількість яких залишалася сталою, ці дріжджі мали сліди нещодавнього розмноження. Але при цьому вони є походять саме від тих грибків, що заселили тіло Етці після смерті. На додачу до них у багатьох зразках виявили бактерії роду Pseudomonas, які потрапили до мумії з довкілля ще в печері. І в грибків, і в цієї бактерії виявили ферменти, які можуть розщеплювати органічну речовину, що й дозволило їм розмножитися на тілі. Окрім цього, деякі мікроорганізми виявилися здатними розщеплювати фенол, який часто використовують для дезінфекції та збереження решток. Ці результати свідчать, що навіть попри заходи зі зберігання мумії її мікробіота не залишалася сталою, а зазнавала змін як у печері, так і в сховищі.

Для збереження мумії її тримають у морозильній камері за температури мінус шість градусів Цельсія та збризкують водою для запобігання втраті вологи. South Tyrol Museum of Archaeology / Eurac Research / Marion Lafogler

Що дізнавалися за рештками давніх людей

🧬 Раніше за генетичним аналізом Етці науковці дізналися, що він був темношкірим чоловіком і мав гени, пов’язані з чоловічим облисінням.

🦠 У муміфікованої жінки, яку раніше назвали родичкою Бориса Джонсона, знайшли сліди патогенних мікобактерій, споріднених зі збудником туберкульозу.

🤯 Останньою їжею муміфікованого чоловіка з Толлунда виявилася каша з ячменю, насіння льону та інших диких рослин із невеликою кількістю риби. А томографія голови вказала на його збережений мозок.