Швейцарські та італійські науковці знайшли у 230-річних муміфікованих рештках родички Бориса Джонсона сліди патогенних мікобактерій, не пов'язаних із туберкульозом. Раніше припускалося, що жінка страждала на сифіліс, однак нові результати свідчать, що це міг бути хибний діагноз, до того ж встановлений жінці ще за життя. Дослідження опубліковане у журналі BMC Biology.
Мумія Анни Катаріни Бішоф. SRF
👋 Підпишіться на наш телеграм-канал!
Хто ця родичка Бориса Джонсона?
Під час розкопок 1975 року у францисканській церкві у Базелі, Швейцарія, археологи натрапили на муміфіковане тіло жінки. Наступні дослідження показали, що це Анна Катаріна Бішоф (Anna Catharina Bischoff), представниця вищого класу суспільства, яка померла 1787 року у віці 68 років. Порівнявши її ДНК з ДНК нащадків по лінії Бішоф, науковці з'ясували, що одним із її сучасних потомків є британський політик Борис Джонсон.
Причини смерті жінки достеменно нез'ясовані, а тому науковці з Інституту дослідження мумій та Базельського університету провели наступні вивчення, зокрема генетичні, щоб виявити, на що хворіла жінка.
Який діагноз поставили померлій?
Тіло померлої добре збереглося, імовірно, завдяки високому вмісту ртуті. У попередніх дослідженнях вчені припускали, що ртуть могли використати навмисне для муміфікації, але вона так само могла бути лікарським препаратом, яким лікувалася Анна за життя. У той час вдихання парів ртуті було поширеною терапією, особливо сифілісу. До того ж на цей діагноз вказували результати комп'ютерної томографії, під час якої у жінки виявили пошкодження кісток.
Виявлені в різних частинах мумії мікроби. Mohamed Sarhah et al. / BMC Biology, 2023
Проте нові результати свідчать, що Анна могла й не померти від сифілісу. У її тканинах вчені не знайшли слідів збудника цієї хвороби спірохети блідої (Treponema pallidum). Загалом у неї виявили типові для мікробіому бактерії, за винятком хіба що мозку, у якому була незвичайно велика кількість мікобактерій (Mycobacteriaceae), але з тих, що не пов'язані з туберкульозом чи лепрою. Їхня ДНК була багата на характерні для патогенів гени і була схожою на відомі мікобактерії, які уражають людей із дисфункцією імунної системи. Тож велика імовірність, що саме ці мікроби стали причиною смерті Анни.
Але нові результати не обов'язково спростовують старі. Автори припускають, що Анна таки могла хворіти на сифіліс і пройти успішне його лікування ртуттю, що пояснює відсутність блідої спірохети у її організмі, після чого захворіти на мікобактеріоз. Або ж жінка мала з самого початку нетиповий мікобактероз, прояви якого нагадували сифіліс, тож і лікування їй призначили як проти сифілісу. Та оскільки патоген був нечутливим до ртуті, то лікування не допомогло.