Антиретровірусна терапія покращила виживання людей, генетичні особливості яких робили їх вразливими ВІЛ, тому різко сповільнила природний добір на користь носіїв генів стійкості до вірусу. У часи до широкого впровадження лікування люди з геном стійкості до ВІЛ жили довше і мали повільніший розвиток СНІДу, тоді як у людей з іншим варіантом гена хвороба розвивалася швидше. Як показало моделювання, за декілька десятиліть кількість людей, що мають гени стійкості до ВІЛ істотно зросла б, якби не антиретровірусна терапія. Дослідження опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Як гени зумовлюють стійкість до ВІЛ-інфекції?
Гени групи HLA кодують молекули, які допомагають імунній системі розпізнавати заражені або змінені клітини. Різні варіанти цих генів відрізняються за ефективністю у захисті від різних збудників. Наприклад, для гена HLA-В, який відіграє важливу роль у боротьбі організму з ВІЛ-інфекцією, відомі «вразливі» варіанти, за яких у людини буде більше вірусних часток в організмі та з більшою імовірністю швидко розвинеться СНІД, та «захисні», присутність яких сприяє меншій кількості вірусних часток, а також збільшує час від інфікування до розвитку СНІДу. Однак, досі бракувало конкретних прикладів того, як сам ВІЛ може створити ефект природного добору — змінити поширеність тих чи інших варіантів цих генів у популяції людей. З'ясувати це взялася команда вчених з Південноафриканської Республіки, Америки, Британії та Іспанії.
Як досліджували вплив ВІЛ-інфекції на природний добір?
Дослідники проаналізували зв’язок між ВІЛ-інфекцією та поширеністю варіантів гена HLA-В у регіоні Квазулу-Наталь у ПАР, де частка ВІЛ-інфікованих осіб дуже висока. Зокрема, вони порівняли поширеність «захисних» та «вразливих» варіантів цього гена в матерів та дітей у період 1998–2005 років, до появи доступної антиретровірусної терапії, з сучасними вибірками 2015–2025 років, коли терапія вже стала масовою.
Виявилося, що до появи терапії носійки «вразливої» версії гена частіше передавали ВІЛ дітям, але у сучасних умовах ця закономірність більше не простежується. Загалом, поява терапії знизила ризик внутрішньоутробної передачі ВІЛ від матері до дитини з 7,5 до 0,4 відсотка.
Моделювання можливих сценаріїв зміни частот варіантів гена HLA-B показало, що без антиретровірусної терапії до 2035 року частка людей із хоча б одним «захисним» варіантом гена збільшилася б із 23 до 42 відсотків, а частота носіїв «вразливих» генів — зменшилася б із 28 до 18 відсотків. Але тепер, враховуючи вплив терапії, до 2035 року можна очікувати, що частка населення з будь-яким захисним HLA-B зросте до приблизно 32 відсотків до 2035 року, а частка носіїв вразливих варіантів зменшиться до 22 відсотків.
Чи зупинила антиретровірусна терапія природний добір?
Результати цього дослідження показують, що інфекційна хвороба здатна змінювати генетику людської популяції не лише за тисячі років, а й упродовж кількох десятиліть. У випадку ВІЛ схоже, що цей процес значною мірою уповільнила терапія, дозволивши людям мати нормальну тривалість життя незалежно від їхніх генетичних варіантів. Утім, ВІЛ усе ще може діяти як чинник природного добору там, де лікування починають не одразу після зараження або де люди не мають стабільного доступу до препаратів.
Наскільки успішно відбувається боротьба з ВІЛ
📉 За період між 2010 та 2021 роком у світі кількість нових випадків ВІЛ знизилася більш як на 20 відсотків.
🤰 Бразилія стала першою країною з населенням понад 100 мільйонів, якій вдалося подолати передачу ВІЛ від матері до дитини.
✅ Нещодавно FDA схвалило використання нового антиретровірусного препарату, одна ін'єкція якого здатна забезпечити майже 100% доконтактний захист від ВІЛ упродовж 6 місяців.
🎉 Сьомий пацієнт у світі повністю вилікувався від ВІЛ і позбавився необхідності приймати антиретровірусні препарати завдяки клітинній терапії.
📖 Чому цей підхід не може замінити інші способи лікування ВІЛ — читайте в нашому матеріалі «Приборкати демона».