Міжнародна дослідницька група вивчила рештки предка сучасних вовків Canis chihliensis з північного Китаю, вік яких становить приблизно 1,3 мільйонів років. У екземпляра були травми щелеп та гомілки. Той факт, що вовк продовжував жити після цих поранень, вказує на розподіл їжі між тваринами та догляд. Отже, вовки вже тоді збиралися у зграї, переконані автори статті у журналі PeerJ.
Чому вовки збираються у зграї?
Великі хижі види родини псячих, такі як сірі вовки (Canis lupus), африканські мисливські собаки (Lycaon Pictus) та азійські куони (Cuon alpinus), дуже соціальні через необхідність спільного полювання. У всіх трьох видів енергетичні потреби вимагають переслідувати здобич, більшу за них самих. Але, на відміну від родини котових, псові не мають висувних пазурів і, як правило, не в змозі вибити свою здобич самостійно. Отже, полювання зграєю є корисною компенсаційною стратегією для них. Втім, скам'янілості рідко зберігають пряму інформацію про поведінку предків сучасних видів цих тварин.
Що знайшли вчені?
Дослідники виявили рештки Canis chihliensis. Аналіз показує, що це була велика тварина із сильними щелепами та зубами, спеціалізованими для поїдання м’яса та розтріскування кісток. Також вченим вдалося зафіксувати у тварини стоматологічну інфекцію, яка, ймовірно, з’явилася внаслідок дроблення кістки, коли вона намагалася дістатися до кісткового мозку всередині. Так само роблять сучасні вовки, полюючи на здобич, більшу за них. Окрім того, цей представник виду Canis chihliensis сильно зламав гомілку, розщепивши її на три частини. Поранення, напевно, заважало вовкові переслідуючи здобич. Проте він вижив, про що свідчить загоєння кістки. Отже, одужуючи, він здобував їжу якимось іншим способом, крім полювання — ймовірно, за підтримки зграї.
Щоб допомогти інтерпретувати поранення, під час дослідження також вивчили зразки іншого вимерлого виду — вовка Canis dirus. Цей вид був геологічно молодшим за Canis chihliensis. Попередні роботи встановили, що він також був хижаком, який переслідував велику здобич. Соціальна структура цього виду, ймовірно, була схожою на структуру сірих вовків сьогодні. Скам’янілості показують, що вовки цього виду отримували травми зубів, щелеп та ніг, подібні до тих, що виявили у Canis chihliensis.
Таким чином, предки сучасних вовків збиралися у зграї ще 1,3 мільйонів років тому.