Великі тварини виявилися більш схильними до раку за малих всупереч поширеному уявленню

Великі тварини виявилися більш схильними, ніж малі, до появи раку, адже живуть довше та мають більше клітин, кожен поділ яких може призвести до пов’язаних із раком мутацій. Це спростовує парадокс Пето, згідно з яким більші тварини мають таку ж чи навіть меншу частоту появи раку, порівняно з меншими. Водночас науковці виявили у великих тварин пристосування до того, щоб протидіяти більшій імовірності мутацій та виникненню раку. Дослідження опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Великі тварини виявилися більш схильними до раку за малих всупереч поширеному уявленню. GIPHY

Що це за парадокс Пето?

Британський онколог Ричард Пето у 1977 році помітив, що навіть попри більші розміри тіла у таких тварин, як кити чи слони, рак зустрічається не частіше, ніж у маленьких тварин. Це суперечило логіці, адже більші тварини зазвичай живуть довше, а їхнє тіло складається з більшої кількості клітин. Отже, протягом життя у них відбувається більше поділів клітин, які потенційно можуть призвести до канцерогенних мутацій. Оскільки припущення про більшу частоту раку в більших тварин не справдилися, це назвали парадоксом Пето.

Утім Пето засновував свої міркування на невеликій вибірці тварин, а з того часу науковці виявили різні механізми протидії появі раку у тварин. Крім того, більший розмір тіла пов’язали з більшою кількістю новоутворень — як ракових, так і доброякісних. Тож команда британських науковців з Університету Редінга та американських дослідників зі Школи медицини Університету Джона Гопкінса вирішила перевірити, чи є правдивим парадокс Пето, у який вірили протягом понад 45 років.

Як перевіряли правдивість парадокса Пето?

Науковці аналізували дані від ветеринарів про виявлення новоутворень у чотирьох класів хребетних тварин: 31 виду амфібій, 79 видів птахів, 90 видів ссавців і 63 видів ящірок і змій. Шукали зв’язок між частотою появи цих новоутворень і розміром тіла, адже маса тіла була наявною не для всіх тварин. Дослідники також аналізували окремо тварин, які мають обмежений ріст, як ссавці та птахи, і необмежений, як амфібії та рептилії.

Попри відмінності у регуляції росту, серед усіх чотирьох груп тварин науковці спостерігали збільшення частоти появи раку зі збільшенням розміру тіла. Але ті види, чиї розміри тіла протягом еволюційного шляху швидко збільшилися за короткий період, як слони, мали на 56 відсотків менший ризик виникнення раку. Ймовірно, вони виробили додаткові механізми контролю росту клітин і запобігання їх перетворенню на ракові.

Яка користь з вивчення раку у тварин?

Науковці з’ясували, що в деяких тварин, таких як голі землекопи чи хвилясті папужки, знижений або підвищений ризик раку не можна пояснити їхнім еволюційним шляхом і розміром тіла. Імовірно, у них виникли додаткові чи втратилися наявні механізми протидії появі раку. Дослідники сподіваються, що вивчення цих механізмів допоможе боротися з раком і в людей або принаймні передбачати ризик його появи.

Які шанси у тварин отримати рак

🐕 Раніше науковці з’ясували, що у собак більших порід коротше життя можна пояснити саме тим, що у них частіше з’являється рак, ніж у менших собак.

🐳 У китоподібних, які є найбільшими сучасними тваринами, виявили гени, здатні протидіяти розвитку раку — цим і пояснили, чому в них працює парадокс Пето.

🐢 А великі галапагоські черепахи, які до того ж є довгожителями, змогли уникнути появи раку завдяки численним копіям генів, що регулюють ріст клітин.