Австралійські біологи назвали вищу схильність до раку причиною того, що собаки великих порід загалом живуть менше, ніж представники малих порід собак. Схоже, це через те, що великих собак вивели відносно недавно і вони не встигли адаптувати до збільшених розмірів тіла механізми його очищення від дефектних, зокрема ракових, клітин. Про це повідомляється у журналі The American Naturalist.
Bruce Warrington / Unsplash
Як величина собаки пов'язана з тривалістю життя?
У більшості видів ссавців спостерігається закономірність, згідно з якою види із більшим розміром тіла живуть довше за маленьких. Однак якщо розглядати тривалість життя представників одного виду, то часто виявляється, що великі особини живуть менше за маленьких. Це справедливо і добре вивчено й щодо собак (Canis familiaris), у яких тривалість життя зазвичай більша у малих порід. Згідно з однією з гіпотез, це через те, що великі породи частіше залучені до небезпечної діяльності, як-от полювання на велику здобич, тоді як малі зазвичай є компаньйонами. Але науковці Університету Аделаїди знайшли цьому інше пояснення, проаналізувавши геном та відмінності у тривалості життя 164 порід собак, вага яких коливається від 2 до 77 кілограмів, а також сірого вовка (Canis lupus) та шакала звичайного (Canis aureus).
Що скорочує життя великим собакам?
Розрахунки показали, що у цуценят всіх порід життя починається з підвищеного ризику смерті, однак у віці двох років, коли всі вони досягають дорослих розмірів тіла, смертність стає найменшою за все життя. Після цього вона сильно залежить від розмірів породи, значно зростаючи у великих і гігантських. З'ясувалося, річ у збільшенні ризику розвитку раку зі збільшенням розмірів тіла собак.
Вищий ризик раку у великих порід може бути обумовлений більшою кількістю клітин, здатних до поділу, під час якого можуть відбутися шкідливі мутації, а також більшим накопиченням постарілих клітин, які ризикують стати раковими. Науковці міркують, що це пов'язано з надто швидкою появою великих порід: у масштабах сотень років від їх виведення, організм не встиг пристосуватися до збільшення кількості клітин та посилити процеси очищення організму від дефектних, у тому числі злоякісних, клітин. Для порівняння, у таких величезних тварин як кити ризик раку не збільшений відносно кількості клітин, однак це через те, що у процесі тривалої еволюції вони набули численних копій генів, які пов'язані з регуляцією клітинного поділу та довголіття.