У самок павуків-стрибунів, які турбуються про своє потомство, вигодовуючи його «молоком» та доглядаючи за ним, тривалість життя виявилася більшою ніж у самок, що лише годують нащадків. Вчені припускають, що це через те, що з ретельнішим доглядом збільшуються шанси потомства на виживання, тож самкам доцільніше жити довше, щоб його забезпечувати якнайдовше. Це відкриття може частково пояснити, чому у тварин самки часто живуть набагато довше за самців, попри більші витрати енергії на розмноження. Дослідження опубліковане у журналі iScience.
Toxeus magnus. Wang Yirong
Як досліджували материнство та довголіття павуків?
Вчені обрали для дослідження павуків виду Toxeus magnus, які подібні у турботі за потомством до людей: у перші три тижні життя павучат матері вигодовують їх аналогом молока, захищають їх, вичищають гніздо, причому навіть після початку самостійного харчування, тоді як внесок самців обмежується спаровуванням з передачею своїх статевих клітин самці. У дослідах вчені порівнювали тривалість життя самок T. magnus, які доглядали за потомством та вигодовували павучат, з тими, які лише вигодовували павучат, та з тими, що не надавали догляду дітям взагалі.
Результати показали, що самки, які повноцінно піклувалися про потомство, жили на 25,5 відсотка довше, ніж ті, які не доглядали. Крім цього, відрізнялася між самками й тривалість репродуктивного довголіття — від першої кладки яєць до смерті. Ті, що лише годували павучат «молоком», жили дорослими на 48 відсотків менше за тих, що не доглядали за дітьми взагалі, мабуть, через значні енерговитрати на вигодовування. Водночас матері, які повноцінно турбувалися про потомство, мали репродуктивне довголіття у 2,4 раза довше за тих, що лише надавали дітям «молоко». Схоже, догляд якимось чином повністю компенсує витрати на вигодовування. Імовірно, це через позитивний вплив від взаємодії з потомством, яке сповільнює старіння, оскільки збільшує шанси нащадків дожити до дорослого віку.
Крім позитивного впливу на довголіття від догляду за потомством, подібний ефект виявився і в активному статевому житті. Так, самки, що спарувалися щонайменше раз, жили на 36,4 відсотка довше за незайманих самок. Можливо, це пояснюється позитивним впливом самого спаровування або ж більшими енергетичними витратами самок при незайманому житті. Водночас для самців подібної закономірності не виявили. Імовірно тому, що самці роблять дуже малий внесок у відтворення, тож їхню репродуктивну поведінку не вигідно підтримувати довголіттям.
Чим ще дивували вчених павуки-стрибуни
🕷️ Павуки-стрибуни виявилися здатні відрізняти живі об'єкти від неживих лише за їхнім рухом
😴 У павуків також виявили здатність спати, подібно до людей, тобто з чергуванням швидкого й повільного сну
🐜 Хоч павуки-стрибуни й хижаки, але часом вони бувають і жертвами. І в цьому випадку маскуватися від багатьох ворогів їм допомогла неідеальна мімікрія під мурах