Оглядовий телескоп комплексу Дуже великого телескопа зробив найдетальнішу світлину туманності Курка, що біжить. Зображення у 1,5 мільярда пікселів охопило всю туманність, а щоб його отримати, телескоп зробив сотні окремих кадрів, розповідає Європейська південна обсерваторія.
Зображення туманності, яке зробив Оглядовий телескоп комплексу Дуже великого телескопа. ESO/VPHAS+ team.
Де у Курки голова?
Насправді серед астрономів та аматорів досі точаться суперечки щодо того, де у туманності Курка, що біжить (офіційно: IC 2944) знаходиться «голова», а де — «хвіст». Зазвичай ними заведено вважати ту частину туманності, яка на новій світлині найяскравіша — там в IC 2944 народжуються нові зорі серед газу і пилу. Такі ж, але менші області, створюють «лапи» й обриси «крил» IC 2944. «Пір'я» туманності — яскраві шлейфи, які розсіюються від областей зореутворення, — це наслідок потужного випромінювання нових світил, що розганяють ним газ і пил туманності. Панорамна світлина Курки, що біжить, охоплює 270 світлових років від краю до краю. Тож, як стверджує Європейська південна обсерваторія, середньостатистичній курці знадобиться 21 мільярд років, щоб оббігти всю туманність — довше, ніж існує Всесвіт.
Яких ще тварин можна знайти у космосі
😺 Наприклад, туманність від загиблої зорі назвали Котячим оком. Нещодавно астрофізики створили її тривимірну модель
🔭 А у деяких галактиках, що втрачають газ, астрономи бачать медуз, тому так їх і називають. Одну з таких галактик-медуз сфотографував «Габбл»
🕷 Також у космосі є туманність під іменем Тарантул. Перевірити, чи дійсно вона схожа на павука, можна на її світлині, що зробив «Джеймс Вебб»