Тривале лікування препаратами з групи бета-блокаторів виявилося неефективним для зниження ризику смерті після інфаркту міокарда зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка, попри десятиліття ведення цієї практики. Нові дані отримали у дослідженні на понад 5000 пацієнтів, за якими спостерігали у середньому протягом 3,5 року. Дослідження опубліковане у журналі The New England Journal of Medicine.
Troels Yndigegn et al. / The New England Journal of Medicine, 2024
👋 Слідкуйте за наукою разом з нами — підписуйтеся на наш телеграм та інстаграм, буде цікаво!
Чому протягом стількох років не помічали недієвість цих препаратів?
Неодноразово дослідження минулого вказували на доцільність призначення пацієнтам після інфаркту міокарда бета-блокаторів як тривале лікування. Однак вчені звернули увагу, що вони були проведені на пацієнтах із систолічною дисфункцією лівого шлуночка і ще у той час, коли не існувало діагностування серцевого нападу за біомаркерами та лікування за допомогою черезшкірного розширення звужених судин, антикоагулянтами, статинами та іншими ефективними методами. З новітніми втручаннями доцільність бета-блокаторів могла впасти. Щоб оновити дані, вчені простежили за 5020 пацієнтами після інфаркту зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка, половина з яких приймала бета-блокатори метопролол чи бісопролол, тоді як інші — ні.
За час спостереження у групі бета-блокаторів померло 7,9 відсотка пацієнтів, тоді у групі без них — 8,3 відсотка. Різниця була статистично не значуща. Так само несуттєвою була відмінність у частоті госпіталізацій пацієнтів, повторного інфаркту, інсульту, астми чи хронічної обструктивної хвороби легень.
- Між тим, приймання бета-блокаторів пов'язали зі зниженням ризику вчинення насильницьких злочинів. Поки невідомо, що за цим стоїть, але не виключено, що ліки зменшують агресію.