Біологія
Біологія

Свині й коні відрізнили хороший і поганий настрій за голосом

Швейцарські науковці показали, що домашні та дикі коні й свині здатні відрізнити за голосом позитивний та негативний настрій. При цьому вони по-різному реагували не лише на позитивні й негативні вигуки незнайомих їм представників власного виду чи підвиду, а й на тварин іншого, хоч і спорідненого виду, та навіть людини. Науковці припускають, що манера спілкування з тваринами та поблизу них може мати вплив на їхній добробут. Відповідну статтю оприлюднили у журналі BMC Biology.

GIPHY

GIPHY

Що в емоціях тварин зацікавило вчених?

Одним із найменш вивчених аспектів поведінки тварин є їхні емоції. У людей дуже помітним є явище емоційної заразності, коли настрій однієї людини, яка проявляє його, передається особам навколо. Для цього, перш за все, необхідна можливість відрізняти позитивні й негативні емоції. Якою мірою явище представлене у тварин, достеменно не відомо, але припускають, що воно доволі поширене, особливо у соціальних видів, як-от людина. Можливо, тварини різних видів, які живуть разом, можуть пристосовуватися розпізнавати почуття одне одного та людини через тісне й тривале співжиття, або ж розуміти, що відчуває тварина, якщо вона близькоспоріднена й проявляє емоції подібно до них самих. Ці гіпотези перевірили у дослідах науковці Швейцарської вищої технічної школи в Цюриху.

Кого піддали вивченню?

Досліди провели на чотирьох видах тварин: одомашнених конях (Equus callabus) та свинях (Sus scrofa domestica), а також диких конях Пржевальського (Equus przewalskii) та кабанах (Sus scrofa). Вчені хотіли з'ясувати, чи розрізняють тварини позитивну вокалізацію свого ж виду, спорідненого дикого родича та людини. Для цього піддослідним вмикали записи різної вокалізації через приховані гучномовці. Щоб уникнути можливої реакції тварин на знайомі слова, у випадку з людською вокалізацією професійний актор озвучки видавав беззмістовну балаканину, емоційно позитивно або негативно забарвлену.

Як себе поводили тварини?

За результатами схоже, що тварини справді розрізняють емоції інших: як представників власного виду, або схожих на них, так і зовсім відмінної людини, причому іноді й справді переймають настрій. Щоправда, неоднаковою мірою. Так, обидва види коней реагували сильніше й ставали пильнішими, коли їм вмикали негативно забарвлені звуки, причому без різниці, хто їх видавав (але на людський голос трохи слабше реагували). Схожою була ситуація зі свинями, які швидше й уважніше зреагували на негативні звуки іншої свині, кабана або людини (знову трохи менше реагували на людину). Натомість дикі кабани не проявили відмінностей у реакції на позитивні чи негативні звуки інших диких кабанів чи людини. Однак вони неочікувано сильніше цікавилися позитивними вигуками домашніх свиней, причому у манері, яка у домашніх свиней має негативний контекст.

Отже, і дикі, і домашні тварини зуміли відрізнити настрій представників свого виду або підвиду, всупереч тому, що вони не знайомі. Значить, вміння не зумовлене особистим знайомством та пристосуванням тварин одне до одного. Також вчені відкидають гіпотезу про вагомий вплив одомашнення, оскільки в дослідах і дикі коні теж по-різному реагували на позитивні й негативні голоси людей. Хоча це може бути справедливим стосовно диких кабанів. Зрештою, ідею про розуміння емоцій у близькоспоріднених тварин принаймні у кабанів теж відкинули, які продемонстрували відмінності у ставленні до голосів одомашнених свиней, але не своїх ближчих родичів.

Вчені висновують, що розуміння тваринами настрою за голосом може мати вплив на їхній добробут. Якщо при негативній вокалізації тварини ставали пильними, можливо, навіть переймали настрій особи з динаміка, то це наводить на думку, що позитивне мовлення до або поблизу тварин може якщо й не покращити їхній стан, то хоча б не спровокувати зайвого емоційного збудження й заспокоїти. Але цьому питанню слід буде присвятити більше уваги в наступних роботах. А автори прагнуть дослідити інше — чи так само добре розрізняють люди позитивну й негативну вокалізацію тварин.