Радіус Сонця виявився на кілька тисячних відсотка меншим, ніж вважалося раніше. За допомогою сейсмічних хвиль, що проходять крізь надра світила, геліосейсмологи вирахували, що радіус Сонця складає 695 780 кілометрів, що на 210 кілометрів менше за одну з попередніх оцінок. Попри те, що різниця з попередніми розрахунками невелика, вчені відзначають, що оцінка за сейсмічними даними точніша та допоможе розкрити внутрішню будову Сонця. Про це розповіло видання New Scientist, стаття науковців доступна на arXiv.
Як вимірюють розмір Сонця?
У 2015 році Міжнародний астрономічний союз визначив радіус Сонця як 695 700 кілометрів. Це значення засноване на оптичних спостереженнях, наприклад, за тим, як Меркурій закриває собою частину Сонця. А також на сейсмічних — за аналізом сейсмічних хвиль, що виникають, наприклад, внаслідок конвекції в атмосфері Сонця, яка спричиняє коливання. Сьогодні астрономи використовують сонячний радіус як одиницю відстані для оцінки параметрів інших світил. Утім, вчені продовжують шукати спосіб отримати якомога точніше його значення, адже з нього випливає можливість уточнити склад, структуру і фізичні характеристики нашої зорі. Новий підхід випробували геліосейсмологи Університету Токіо.
Як отримали сейсмічний радіус?
У своєму дослідженні вчені звернули увагу на так звані p-хвилі, тобто хвилі тиску. На відміну від інших хвиль, які раніше використовували для оцінки сейсмічного радіуса Сонця, вони поширюються не лише на поверхні, а й у надрах світила, де виникають внаслідок руху матеріалу. Дані про p-хвилі вчені зібрали зі спостережень сонячного зонда SOHO. Відтак, аналізуючи їхнє поширення, науковці вирахували радіус Сонця — відстань від центра до його зовнішніх шарів, яка склала 695 780 кілометрів з можливою похибкою у 160 метрів. Ця оцінка всього на кілька тисячних відсотка менша за попередні обрахунки сейсмічного та оптичного радіусів Сонця. Однак, як підкреслюють дослідники, нова оцінка є точнішою та грає важливу роль в інтерпретації досліджень внутрішніх шарів Сонця, заснованих на сейсмічних спостереженнях.
- Раніше астрономи визнали Сонце сонцеподібною зорею: за своєю масою, температурою і активністю наше світило виявилося типовим карликом спектрального класу G.