Астрономи вперше спостерігали корональний викид на зорі поза межами Сонячної системи. Він міг повністю зруйнувати атмосферу екзопланети

Астрономи вперше зафіксували корональний викид маси на зорі за межами нашої Сонячної системи — близькому до Землі червоному карлику. Дослідники спостерігали динамічний викид плазми та магнітно зарядженого матеріалу із зірки у міжзоряний простір, який супроводжувався спалахом радіохвильового та рентгенівського випромінювання. Він рухався з такою швидкістю, що міг би повністю зруйнувати атмосферу будь-якої з близьких планет. Результати дослідження опублікували в журналі Nature.

Художнє зображення коронального викиду на червоному карлику. Olena Shmahalo / Callingham et al. / Nature, 2025

Чому корональні викиди спостерігали лише на Сонці?

Корональні викиди маси є найбільшими проявами зоряної активності, під час якої у міжзоряний простір потрапляє магнітно заряджена плазма. І саме за корональними викидами визначають космічну погоду навколо зірок. На Сонці корональні викиди трапляються регулярно, зокрема спричиняючи полярні сяйва на планетах нашої системи. Однак на інших зорях такі викиди можуть призводити до руйнування атмосфер планет, які знаходяться близько до них.

Досі корональні викиди на інших зірках не були однозначно підтверджені, адже в попередніх дослідженнях вчені намагалися виявити їх через непрямі ознаки, наприклад, спалахи рентгенівського чи ультрафіолетового випромінювання. Метою нового дослідження міжнародної команди науковців на чолі з фахівцями Нідерландського інституту радіоастрономії ASTRON було вперше зафіксувати корональний викид на зорі поза Сонячною системою, визначити його фізичні характеристики та оцінити потенційний вплив на близькі планети.

Як вдалося зафіксувати корональний викид поза межами Сонячної системи?

Об’єктом спостережень став червоний карлик StKM 1-1262, розташований приблизно за 40 світлових років від Сонця. Його маса становить близько половини сонячної, обертається він у 20 разів швидше за Сонце і має магнітне поле, що у 300 разів сильніше за сонячне.

Художнє зображення телескопа XMM-Newton, який допоміг зафіксувати викид корональної маси на червоному карлику. ESA-C. Carreau

Для дослідження астрономи поєднали дані радіотелескопа LOFAR і космічної рентгенівської обсерваторії XMM-Newton. LOFAR зафіксував короткий, інтенсивний радіосигнал типу II, який виникає, коли корональний викид проходить через магнітне поле зірки. Цей сигнал є аналогом сигналів, які Сонце випромінює під своїх корональних викидів. Обсерваторія XMM-Newton допомогла виміряти температуру зірки, швидкість її обертання та рентгенівську яскравість, що дозволило визначити енергію й швидкість викиду.

Корональний викид від StKM 1-1262 рухався зі швидкістю близько 2400 кілометрів на секунду — це одна з найвищих швидкостей серед сонячних корональних викидів, і був достатньо щільним, щоб потенційно повністю зняти атмосферу будь-якої з планет, що знаходяться поблизу.

Чому науковців цікавить космічна погода біля віддалених від Землі зір?

Це відкриття дозволяє у майбутньому використовувати такий підхід для оцінки частоти та наслідків впливу корональних викидів на червоних карликах. Вони є найбільш поширеним типом зірок у Чумацькому Шляху, і багато з них мають екзопланети, що можуть бути потенційно придатними для життя. Нові результати відкривають можливості для вивчення космічної погоди за межами Сонячної системи та оцінки умов збереження атмосфер екзопланет.

Як досліджують корональні явища інших небесних тіл

📡 Викиди корональної маси регулярно фіксують на найближчій до нас зорі, Сонці. У лютому минулого року такий викид на пів години вимкнув зв’язок над південною частиною узбережжя Тихого океану.

🛰 Для вивчення сонячної корони в космос запустили пару супутників, один із яких створюватиме для іншого штучні затемнення. Під час такого затемнення апаратам уже вдалося отримати якісні зображення корони.

🕳 Також корона є в чорних дір — і нещодавнє дослідження показало, що вона спрямована в той самий бік, що й акреційний диск, причому в чорних дір різного розміру та походження.