Команда вчених зі США, Аргентини та Угорщини проаналізували мозкову активність літніх собак під час звичайного денного сну. З'ясувалося, при віковому погіршенні когнітивних здібностей собаки стикаються з подібними розладами сну, що й люди із хворобою Альцгеймера, наприклад, важче засинають і мають більш поверхневий сон. Про це йдеться у журналі Frontiers in Veterinary Science.
REGINE THOLEN / Unsplash
Навіщо взялися порівнювати сон людей і собак?
Як і в людей, у собак з віком частішає порушення когнітивних здібностей, яке проявляється розладами пам'яті, дезорієнтацією, важкістю у навчанні, тривожністю тощо. Окрім цього, власники таких собак часто повідомляють про порушення сну у улюбленця, наприклад, підвищену сонливість вдень і неспання уночі або складнощі із засипанням. Це також уподібнює стан із такою поширеною деменцією у людей як хвороба Альцгеймера.
Утім, досліджень, які би перевірили твердження про розлади сну у собак із когнітивним порушенням не було, що й спонукало науковців Університету Північної Кароліни, Національного університету Прибережжя у Санта-Фе та Інституту когнітивних нейронаук і психології в Будапешті дослідити сон собак за допомогою полісомнографії. У дослідженні взяли участь 28 собак віком 13±1,5 років із наявним когнітивним порушенням або без нього. За тваринами спостерігали до двох годин під час їхнього денного сну.
Про що розповіли сплячі собаки?
Результати свідчать, що літні собаки справді, як і люди, часто мають розлад сну одночасно з погіршенням когнітивних здібностей. Ті тварини, когнітивні здібності яких оцінили нижче, схильні були менше спати і довше засинати, ніж тварини з вищими показниками. Зокрема, вони важче входили у фазу повільного сну. Окрім цього, під час фази повільного сну науковці відмітили у собак менше повільних коливань мозкової активності, що вказує на менш глибокий сон, але більше хвиль, пов'язаних із неспанням.
У людей хворобу Альцгеймера та зниження якості сну пов'язують двостороннім зв'язком: накопичення у мозку патологічних білків, як-от бета-амілоїду, порушує нормальний режим сну, тоді як нестача сну сприяє ще більшому накопиченню патологічних білків. Якщо ця закономірність справедлива й щодо собак, то спостереження за їхнім сном може допомогти краще відстежувати прогресування їхньої хвороби, а можливо, й допоможе краще зрозуміти розвиток деменції у людей.
Якщо активність мозку уві сні у собак вчені досліджують вже давно, то до вовків взялися лише нещодавно. І хоч ці тварини між собою дуже близькі родичі, порівняння показало, що їхній мозок спить по-різному.