Слизовик у смартгодиннику зробив користувачів відповідальнішими

Американські науковці створили прототип смартгодинника, оснащений живим організмом — цього разу слизовиком. Щоб пристрій справно працював, за слизовиком потрібно щодня доглядати, надаючи воду та їжу. Такий зв'язок збільшив прив'язаність користувачів до пристрою і, вчені сподіваються, що зробить споживачів відповідальнішими щодо утилізації електроніки. Дослідження оприлюднене на цьогорічному симпозіумі Асоціації обчислювальних машин.

Смартгодинник зі слизовиком. Jasmine Lu, Pedro Lopes / ACM

Смартгодинник зі слизовиком. Jasmine Lu, Pedro Lopes / ACM

Навіщо поміщати живий організм у годинник?

Ті, у кого дитинство пройшло у 1990-х роках, можуть пригадати популярні у той час тамагочі. Це іграшка, у якій користувач отримував власного віртуального домашнього улюбленця, якого потрібно було годувати, стежити за його здоров'ям тощо, спостерігаючи за його розвитком. У такий спосіб людина формувала особливу прихильність до пристрою. Науковці Чиказького університету припустили, що така приязнь до сучасних пристроїв могла б посприяти відповідальнішому до них ставленню. А це актуально, зважаючи на те, що за п'ять років кількість електронного сміття зросла на 21 відсоток, сягнувши у 2019 році понад 53 мільйонів тонн.

Та коли мода на тамагочі пройшла, вони теж опинилися на смітнику. Тож вчені вирішили розвинути концепцію далі. Їх зацікавило, як зміниться ставлення людини до пристрою, який оснащено справжньою живою істотою. За якою потрібний фізичний догляд, а не віртуальний, і від якого залежить робота самого пристрою. Вони перевірили свій задум, створивши смартгодинник, який вміщує у собі слизовика фізарума багатоголового (Physarum polycephalum), здатного самостійно рухатися до джерела їжі. Він виконує роль провідника, живлячи датчик серцебиття пристрою, тому годинник перестане виконувати функцію, якщо користувач не дбатиме про слизовика і той висохне і перейде в стан спокою.

Хто і як доглядав за слизовиком у браслеті?

Годинники з фізарумом (але у висушеному стані, щоб у всіх він був однаковим) видали п'ятьом добровольцям на 9-14 днів. Їм дали інструкції щодо того, що істоту потрібно щодня поливати водою та кожні два дні годувати вівсом, щоб він ожив, виріс і зміг виконувати роль провідника. У годиннику встановили також показник стану слизовика, який показував його ріст і потребу в ресурсах. Протягом дослідження учасники щодня ділилися з вченими своїми враженнями від користування пристроєм.

Що вийшло з цього живого тамагочі?

Знадобилися у середньому чотири дні, щоб слизовик у годиннику ожив і пристрій запрацював, як слід. Деякі учасники сказали, що користування ним було для них уроком відповідальності, інші — що це дуже захопливо дивитися, як організм у твоєму годиннику розвивається, хоча були й ті, хто віддав би перевагу замість слизовика іншій істоті, наприклад, рослині.

Реакція змінилася, коли вчені попросили більше не доглядати за слизовиком, щоб він засох. Учасники тоді могли забувати одягти браслет (або й навмисне уникали його, щоб не бачити у засохлому вигляді) і вважали його звичайним годинником, до якого не прив'язані. Коли учасників питали, як вони позбулися б смартгодинника, якби більше не хотіли ним користуватися, ті відповіли, що продали б або подарували комусь, чи залишили б собі слизовика, тоді як сам годинник викинули б.

Автори дослідження вважають, що ідея з прив'язуванням користувача до пристрою через турботу справді може спрацювати й зробити споживачів відповідальнішими щодо утилізації електроніки. Вони сподіваються, що їхнє дослідження сприятиме подальшим обговоренням цієї теми.

Хоч слизовики й належать до найпростіших, минулого року вчені виявили у фізарума багатоголового примітивну форму пам'яті, яка забезпечується структурною реорганізацією його внутрішньої будови.

Демонстрація смартгодинника зі слизовиком. HCintegration

слизовика
Слизовиками називають групу організмів із найпростіших, які можуть утворювати багатоклітинні чи багатоядерні тіла, дещо схожі на гриби.