Коливання, зареєстровані сейсмографом апарата «Вікінг-2», дійсно були марсотрусами, а не шумом від вітру чи інструментів самого апарата, як вважали вчені. Підтвердити їхню природу через майже 50 років вдалося за допомогою місії InSight. Про відкриття розповідає видання New Scientist.
«Вікінг-2» на Марсі, у рівнині Утопія. NASA/JPL-Caltech
Як InSight допоміг «Вікінгу»?
Перші сейсмографи потрапили на Марс разом з посадковими апаратами NASA «Вікінг-1» та «Вікінг-2» у 1976 році. Втім, якщо сейсмограф «Вікінга-1» одразу вийшов з ладу і так і не запрацював, сейсмограф «Вікінга-2» зареєстрував два сигнали, які можна було б вважати марсотрусами. Однак, оскільки сейсмограф знаходився на самому модулі та реєстрував шуми від вітру, вібрацій роборуки «Вікінга-2» чи антен, досі не вдавалося з'ясувати, чи зміг сейсмограф зафіксувати марсотрус. Підтвердити це допоміг сейсмограф SEIS місії InSight — третій в історії Марса, який дістався планети через 42 роки після «Вікінгів».
SEIS, на відміну від сейсмографа на «Вікінгу-2», розмістили на поверхні Марса, де йому вдалося записати дані про понад 1 319 підтверджених марсотрусів. Їх виявилося достатньо, щоб порівняти з ними дані, зібрані «Вікінгом-2» та виявити, що сигнали, які реєстрував апарат, характерні для сейсмічної активності Марса.
На четвертому році роботи станція InSight завершила свою місію. Однак, з її допомогою планетологи дослідили будову Марса на глибині 200 метрів, розміри його ядра і товщину кори, а також стали свідками падіння на планету метеоритів.