«Річкові» русла на Марсі виявилися вулканічними
Більшість каналів на Марсі, які нагадували річкові русла, виявилися вулканічного походження. Це вдалося з'ясувати завдяки аналізу подібних каналів не лише на Марсі, а і на Місяці та Землі, які утворювалися водою, лавою та льодом. Водночас цей же аналіз дозволив підтвердити, що частина таких утворень на поверхні планети все ж з'явилася завдяки воді. Відкриття дає нові підказки до клімату у минулому Марса й дозволить краще вивчати геологічне минуле на ньому та інших планетах. Дослідження опублікували в журналі Geology.
Канали, що вважаються руслом річки, у кратері Єзеро на Марсі. ESA / DLR / FU-Berlin
Навіщо нам знати походження марсіанських каналів?
Формування каналів на поверхні Марса та інших планетах є ключовим питанням у планетології, оскільки воно дозволяє реконструювати їхню геологічну історію, що дає підказки до деталей формування й навіть можливості існування у минулому життя. Відомо, що основними джерелами, що утворюють такі канали, є вода, лава та кріовулканічна активність. Утім, за самими лише знімками рельєфу з орбіти визначити походження утворень складно, тож і походження більшості каналів Марса лишається невизначеним. За це питання взялися науковці Техаського університету, зібравши вибірку даних про відомі канали на Землі, Марсі та Місяці, щоб за їхніми характеристиками визначити особливості, що вказуватимуть на механізм утворення.
Про що сказали канали?
Вчені проаналізували понад 3500 видів западин: 2766 річкових на Землі, 294 вулканічних жолобів на Місяці та 466 каналів, сформованих льодовиками. Вони виміряли амплітуду вигинів, довжину хвилі, кривину та розподіл ерозійних процесів у цих структурах. Виявилося, що річкові русла мають значно більш виражені меандри, тобто нерівномірні вигини, утворені ерозією та накопиченням осадових порід. Натомість лавові та льодовикові русла змінюються переважно через термічну ерозію, що робить їхні вигини менш крутими та більш симетричними.
Супутникові зображення показують звивистий канал, утворений льодовиком у Гренландії (зліва), вулканічний канал на Місяці (посередині) та річку у Бразилії (справа). Tim Goudge / Jackson School
Так науковці змогли визначити, що, наприклад, у марсіанській долині Ареса канали, найімовірніше, виникли через вплив рідкої води. Вони демонструють великі асиметричні вигини, характерні для річкових систем, де вода розмивала зовнішні краї поворотів і відкладала осад на внутрішніх. Натомість русла в районі вулканічного нагір’я Елізій мають плавніші та рівномірніші вигини, що свідчить про вулканічне походження: лава текла по поверхні, поступово охолоджуючись і залишаючи після себе вузькі жолоби.
Що відкриття дало науці про планети?
Отримані результати відкривають нові можливості для вивчення геологічної історії Марса та інших небесних тіл. Завдяки вдосконаленню методів аналізу супутникових знімків вчені зможуть точніше визначати, які русла утворені водою, а які – лавою чи іншими процесами. Це має важливе значення для оцінки ролі води в історії Марса, адже підтвердження її тривалого існування могло б свідчити про потенційну придатність планети для життя.
Більше того, метод можна застосовувати й до інших об’єктів Сонячної системи, зокрема супутників Юпітера та Сатурна, де також планетологи виявляли канали, й тепер можуть краще зрозуміти механізми їхнього формування.
- Марс цікавий планетологам не лише поверхнею, а і тим, що під нею. Зокрема з'ясувалося, що під поверхнею Марса на екваторі є поклади водяної криги, яка може знадобитися майбутнім астронавтам, які дістануться Марса.