Пуповинна кров допомогла жінці позбутися ВІЛ-інфекції

Американську пацієнтку запідозрили у виліковуванні від ВІЛ-інфекції після пересадження їй стовбурових клітин пуповинної крові стійкої до ВІЛ людини та кісткового мозку частково сумісного дорослого донора. Через три місяці після процедури імунні клітини пацієнтки походили від клітин пуповинної крові, були стійкими до інфікування ВІЛ, і жінка згодом могла припинити антиретровірусну терапію. Про це вчені та медики повідомили на Конференції з ретровірусів та опортуністичних інфекцій 2022, зазначає The Guardian та NIAID.

Отримане за допомогою електронного сканувального мікроскопа зображення Т-клітини (червона), інфікованої ВІЛ (жовті). NIAID

Отримане за допомогою електронного сканувального мікроскопа зображення Т-клітини (червона), інфікованої ВІЛ (жовті). NIAID

Як вилікуватися від ВІЛ-інфекції?

Наразі основною терапією пацієнтів, інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), залишається антиретровірусна терапія. Вона полягає у регулярному та постійному прийманні медикаментів, які пригнічують розмноження вірусу в імунних клітинах. Такий підхід майже повністю усуває ризик передачі інфекції від пацієнтів здоровим людям, але він не виліковує від хвороби. Між тим, сучасній медицині відомо про три випадки успішного виліковування ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Мова йде про «берлінського», «лондонського» та «дюссельдорфського» пацієнтів. Усі вони страждали не лише від ВІЛу, а й від раку крові. У рамках лікування злоякісної хвороби пацієнтам провели хімієтерапію, щоб знищити злоякісні клітини, після якої слідувала трансплантація стовбурових клітин кісткового мозку, донорами якого стали люди із мутацією Δ32 у гені CCR5, клітини яких несприйнятливі до зараження ВІЛ. Таке втручання призвело до того, що у пацієнтів замінилися власні імунні клітини на імунні клітини донорів, і зрештою організм очистився від вірусу. Зараз американські науковці й медики повідомили про ще один схожий випадок приборкання ВІЛ-інфекції, і цього разу пацієнтом вперше стала жінка.

Кого запідозрили у позбуванні ВІЛ?

Вчені розповіли про пацієнтку середнього віку, яка протягом чотирьох років отримувала антиретровірусну терапію ВІЛ-інфекції, коли їй поставили діагноз гострої мієлоїдної лейкемії. У 2017 році було вирішено провести жінці трансплантацію стовбурових клітин, подібно до вищезгаданих пацієнтів. Через те, що вона змішаної раси, знайти підхожого донора кісткового мозку важко, тож лікарі вирішили спробувати альтернативу — стовбурові клітини пуповинної крові, яка імунологічно сприйнятливіша за тканини дорослих людей, від новонародженого з мутацією Δ32. Але оскільки клітини пуповинної крові в організмі жінки приживалися б протягом кількох тижнів, залишаючи пацієнтку вразливою до інфекцій, додатково вона отримала стовбурові клітини кісткового мозку від напівсумісного дорослого родича, які не можуть прижитися, але забезпечували б тимчасовий захист і сприяли приживанню клітин пуповини. Таку терапію використовують при лікуванні онкологічних захворювань у пацієнтів, які не можуть знайти повністю сумісного донора кісткового мозку.

Що стало з жінкою після трансплантацій?

На сотий день після трансплантації усі мієлоїдні та Т-клітини в крові жінки походили від клітин пуповинної крові, замінивши собою клітини старого кісткового мозку та дорослого донора. Окрім цього, у крові пацієнтки не було виявлено вірусів імунодефіциту. Через 37 місяців після трансплантації жінка змогла припинити антиретровірусну терапію, і протягом наступних 14 місяців не було ознак повернення інфекції, окрім тимчасового виявлення слідів ДНК ВІЛу на 12 тиждень після відмови від противірусних препаратів. Лабораторні досліди також показали, що клітини жінки стійкі до інфікування.

Зараз не можна говорити про доступний для всіх ВІЛ-інфікованих спосіб позбавлення інфекції. Зрештою, трансплантація стовбурових клітин супроводжується ризиками, через які її проводять лише тим пацієнтам із ВІЛ, яким процедура показана з інших причин, як-от раку крові. Однак випадок пацієнтки показує, що стовбурові клітини пуповинної крові можуть бути рятівними для інфікованих пацієнтів, яким важко знайти підхожих донорів кісткового мозку.