Планетологи відшукали місце походження марсіанського метеорита

Планетологи взялися шукати батьківський кратер на Марсі, звідки могло викинути матеріал, що пізніше став марсіанським метеоритом «чорна красуня» або NWA 7034. Проаналізувавши за допомогою суперкомп'ютера близько 90 мільйонів ударних кратерів на Марсі, з'ясувалося, що домівкою «чорної красуні» був кратер Каррата, поява якого кілька мільйонів років тому і викинула у бік Землі частинку марсіанської поверхні. Щоправда, тепер доведеться переоцінити вік метеорита, пишуть вчені у журналі Nature Communications.

Meteorite Gallery

Meteorite Gallery

Метеорит Північно-західна Африка 7034 (NWA 7034), який також відомий назвою «чорна красуня», є одним з найдавніших зразків з Марса, які доступні вченим. Його разом з ще 18 уламками знайшли у пустелі Сахара у 2011 році, а за цирконом у його складі визначили і вік — метеорит датують 4,5 мільярда років тому, тобто часом формування Марса як планети. І завдяки аналізу понад як 90 мільйонів ударних кратерів Червоної планети, команді вчених з Франції, Австралії та Америки, вдалося знайти той єдиний, звідки цей метеорит потрапив на Землю приблизно 5-10 мільйонів років тому.

Раніше, досліджуючи NWA 7034, планетологи зійшлися на думці, що метеорит походить з багатої на кратери області нагір'я нойського періоду (Noachian highlands). На це вказували зокрема концентрації калію, торію та заліза у метеориті. Завдяки використанню суперкомп'ютера з австралійського дослідницького центра PSC вченим у цій роботі вдалося розширити критерії для пошуку та знайти з-поміж величезної кількості кратерів той, що відповідає не лише концентрації елементів метеорита, а і його намагніченості і температурним умовам формування уламка. З'ясувалося, що NWA 7034 викинула ударна подія, яка утворила нещодавно названий кратер Каррата (Karratha, на честь австралійського містечка) у південній півкулі Червоної планети.

Розподіл кратерів на Марсі, які можуть бути джерелами метеоритів. A. Lagain at al. / Nature Communications, 2022

Розподіл кратерів на Марсі, які можуть бути джерелами метеоритів. A. Lagain at al. / Nature Communications, 2022

Каррата і сам знаходиться всередині ударної структури — кратера Дампір (Dampier), який відносять до нойського періоду. Втім, імовірно, що NWA 7034 приніс матеріал не цього раннього кратера, а матеріал кратера поруч, званого Худжірт (Khujirt). Він знаходиться приблизно у 30 кілометрах та утворився у ранній амазонський період. Тобто згідно з оцінками цього дослідження, подолати гравітацію Марса та продовжити свій шлях у міжпланетному просторі міг лише уламок відкладень кратера Худжірт, що з'явилися у кратері Дампір приблизно 1,5 мільярда років тому.

Геологічний контекст місця походження NWA 7034. A. Lagain at al. / Nature Communications, 2022

Геологічний контекст місця походження NWA 7034. A. Lagain at al. / Nature Communications, 2022

Тим не менш, «чорна красуня» є реліктом регіону Марса, який репрезентує ранні корові процеси планети, і вчені навіть рекомендують цю область для майбутніх місій на Червону планету, щоб краще розібратися з її еволюцією. Раніше ми про цей метеорит також згадували: циркон у його складі вказав на «режим закритої кришки» на планеті, що не дало змінити її внутрішню частину через відсутність тектоніки плит.

З історії Марса

☀️Дослідивши 17 марсіанських метеоритів, планетологи дійшли висновку, що зовнішня Сонячна система не взяла участі у формуванні Землі і Марса

🌊А завдяки моделюванню вдалося дізнатися, що три мільярди років тому Марс міг бути одночасно і холодним, і вологим. А тому океани б не замерзли і ми б сьогодні спостерігали всі ці річкові долини і сліди цунамі

💧 А «К'юріосіті» відшукав сліди великої повені, яка відбулася у ранній період існування Марса

нойського періоду
Нойський період — один із ранніх періодів у геологічній історії Марса, близько 3,5-4,1 мільярда років
амазонський період
геологічний період Марса, що розпочався близько 3 мільярдів років тому і триває дотепер
оцінками
За оцінками, матеріал, що викинуло з утворенням кратера Худжірт, покрив поверхню Дампіра на товщину 60 метрів. Максимальна глибина уламків, яка могла б викинутися внаслідок удару 350-метровим астероїдом (такого було б достатньо, щоб утворити 10-метровий кратер Каррата), щоб вони могли досягти достатньої швидкості, аби покинути Марс (5 кілометрів на секунду), складає 50 метрів. Тож удар міг викинути лише матеріал амазонського періоду