Ровер «К'юріосіті» дослідив гравійні хребти кратера Ґейл та встановив, що вони містять сліди великої повені, яка відбулася у ранній період існування Марса. Зокрема, потік води, що рухався з півночі, був глибиною щонайменше 24 метри і мав мінімальну швидкість 10 метрів на секунду. Автори статті у журналі Scientific Reports вважають, що згенерувати таку повінь мав великий удар астрономічного тіла, який призвів до сильних опадів.
Що відомо про воду на Марсі?
Наразі на Марсі існують озера солоної води під шаром криги завтовшки більше одного кілометра. Вважається, що вони є залишками водойм, що колись існували на поверхні Червоної планети. Проте сьогодні її середня температура становить мінус 60 градусів за Цельсієм, тож на сучасному етапі вода у рідкому вигляді не може тут перебувати. Проте числені спостереження різноманітних геологічних формувань Марса демонструють свідчення не тільки присутності води в минулому на його поверхні, але й катастрофічних повеней. Перше підтвердження такої події здійснив апарат Mars Pathfinder, дослідивши осадові відкладення на місці своєї висадки. Їхня кількість та форма, а також розташування поблизу гирла долин Арес і Тіу дозволили припустити, що вони були створені повенями, коли вода рухалася цими каналами. Впродовж наступних двох десятиліть дослідження марсоходів «Спіріт» і «Оппортьюніті», а також поточні спостереження ровера «К'юріосіті» у кратері Гейл виявили геологічні докази еолових, річкових, дельтових та озерних процесів на планеті в минулому.
Що виявив «К'юріосіті»?
У новому дослідженні за допомогою марсохода «К'юріосіті» астрономи дослідили особливі структури в кратері Ґейл, які вказують на велику повінь, що відбулася тут близько 4 мільярдів років тому. Серія симетричних гравійних хребтів, кожен заввишки у 10 метрів, називається «антидюнами» — осадовими структурами, які утворюються під дією потоку води, що рухається з високою швидкістю. Вимірявши відстань між гребнями хребтів, команда змогла оцінити, що їх створили потоки води глибиною не менше 24 метрів, які рухалися зі швидкістю 10 метрів на секунду.
Що могло спричинити повінь?
Через недостатню кількість сонячної енергії температура на поверхні Марса має бути нижча за точку замерзання води протягом усієї його історії, незалежно від того, скільки парникових газів було присутнім в його атмосфері у різні періоди. Тим не менш, вода у рідкому вигляді існувала на його поверхні. Повінь, сліди якої виявили дослідники, могла тривати усього кілька днів, проте теплий і вологий клімат був присутній тривалий період, щоб це було можливим. Астрономи дослідили кілька можливих механізмів повені та дійшли висновку, що найбільш вірогідною причиною було танення льоду під дією тепла від великого удару. Подія також сприяла викидам вуглекислого газу та метану з їхніх твердих резервуарів, які у поєднанні з парами води сприяли короткому періоду теплого та вологого клімату. Конденсація водяної пари призвела до сильних проливних дощів, які йшли по всій планеті. Частина опадів потрапила в кратер Ґейл і поєдналася з водою, що сходила з розташованої поруч гори Еоліда. Це й призвело до великої повені.