За допомогою комплексу Дуже великого телескопа астрономи відшукали ще одного компаньйона близької до нас зірки HD 206893. Його ідентифікували як планету, однак маса як 13 Юпітерів та висока світність вказують, що у його надрах відбуваються реакції горіння дейтерію. Це наближає знайдену HD 206893 c до статусу коричневого карлика — субзоряного об'єкта, який займає проміжне положення між газовими гігантами та зірками. Результати роботи вчених прийняті до публікації у журналі Astronomy & Astrophysics та доступні як препринт на arXiv.
Mark Ross
Кого називають коричневими карликами?
До коричневих карликів відносять масивніші за 13 Юпітерів об'єкти, яким стало маси, аби запустити у своїх надрах реакції горіння дейтерію, але не вистачило, щоб почати спалювати водень і стати повноцінною зорею. Втім, в астрономії досі предметом суперечок лишається питання, що саме відрізняє планету-гіганта від коричневого карлика. Окрім маси, на думку астрономів, відмінність між цими класами може бути прихована у тому, як вони утворюються.
Тому так важливо шукати системи, де навколо зірок можна спостерігати одночасно і коричневих карликів, і планети. Команді науковців за допомогою астрометричних даних космічного телескопа «Гая», а також спостережень за допомогою спектрографів наземної обсерваторії Ла-Сілья та комплексу Дуже великого телескопа вдалося знайти саме таку — всього у 130 світлових роках від нас.
Що відкрили астрономи?
Вчені націлилися на зорю HD 206893, що подібна до Сонця за металічністю, температурою та масою — вона всього у 1,24 раза більша за наше світило. У 2017 році на відстані 10 астрономічних одиниць від HD 206893 астрономи відшукали зорі компаньйона, якого віднесли до коричневих карликів. HD 206893B у 28 разів масивніший за Юпітер, обертається навколо зорі приблизно кожні 37 років, а астрономи віднесли його до спектрального класу L5-L9. Втім, моніторинг променевої швидкості системи змусив вечних запідозрити існування в системі ще одного компаньйона зорі, про відкриття якого вчені повідомили у цій роботі.
HD 206893c обертається на відстані 3,5 астрономічної одиниці від батьківської зірки та володіє масою в 12,7 маси Юпітера, а радіусом — у 1,4 радіуса Юпітера. Температуру HD 206893c оцінили в 1 181 кельвін. Порівнюючи дані оптичної інтерферометрії HD 206893c з моделями, світність об'єкта дозволяє припустити, що у надрах планети можуть проходити реакції горіння дейтерію, хоча її маси не вистачить, щоб довгий час їх підтримувати. Таким чином HD 206893c підійшла до межі перетворення на коричневого карлика, а подальші спостереження за системою допоможуть астрономам краще зрозуміти спільне і відмінне між цими двома класами об'єктів.
Новини про «зорі, які не вдалися»
☁️ Космічному телескопу «Джеймс Вебб» вдалося роздивитися на коричневому карлику піщані хмари
🔴 Телескоп TESS знайшов коричневого карлика на дуже близькій відстані від червоного карлика — маломасивної холодної зорі
💫А інфрачервоний телескоп «Спітцер» побачив найшвидше обертання коричневих карликів навколо своєї осі. Три ультрахолодні коричневі карлики здійснюють один оберт навколо своєї осі приблизно за годину