Орангутанги переїли калорійних фруктів під час підготовки до голодування

Орангутанги виявилися схильними переїдати калорійних фруктів, готуючись до періоду, коли їжі буде недостатньо та вони будуть голодувати. Такі пристосування до зміни доступності їжі люди могли успадкувати від спільних з орангутангами предків. Однак на відміну від диких приматів, сучасним людям не потрібно шукати їжу в дикій природі, тож ці пристосування можуть призводити до надлишкової ваги й ожиріння. Тому вивчення цієї поведінки в орангутангів допоможе зрозуміти, як запобігати ожирінню. Дослідження опублікували в журналі Science Advances.

Самиця орангутанга з дитинчам. Bernard DUPONT / Wikimedia Commons

Що стається з надлишковою їжею в організмі орангутангів?

Оскільки доступність їжі в дикій природі сильно залежить від сезону та наявності опадів, науковці вирішили дослідити, як дикі орангутанги (Pongo pygmaeus wurmbii) пристосовуються до таких коливань у кількості їжі. Для цього вони протягом 15 років спостерігали за поведінкою групи приматів в Індонезії та аналізували зразки сечі дорослих особин, у яких виявляли продукти розпаду різних поживних речовин. Перш за все науковці підтвердили сильні коливання в доступності їжі протягом року: у місяці з гарним врожаєм майже сім відсотків місцевих дерев мали плоди, тоді як у місяці з поганим — менш ніж два з половиною.

Аналіз спожитих орангутангами фруктів показав, що у періоди достатку вони наїдали значно більше калорій. При цьому вміст білка в їхньому раціоні протягом року був сталим, тож додаткові калорії надходили здебільшого з вуглеводів і жирів. Аналіз сечі орангутангів показав, що в такі періоди достатку надлишкові поживні речовини запасалися у жировій тканині тварин. Пізніше, у періоди нестачі їжі, організм орангутангів розщеплював ці жири з утворенням основної поживної речовини для клітин — глюкози. Після цього, у періоди достатку, орангутанги знову переходили до споживання калорійної їжі, поповнюючи запаси жиру, і цикл повторювався.

• Орангутанги виявилися схожими на людей і в тому, що надолужують недоспані вночі години денною дрімотою, особливо в дощову та прохолодну погоду.
• На еволюційне підґрунтя переїдання вказало й виявлення нейронів, які запам’ятовують калорійну їжу та спонукають більше її споживати. А погіршити ситуацію може недосипання, через яке утворюється менше гормону для контролю голоду.