Норвезький лемінг виявився одним із наймолодших видів ссавців

Геномний аналіз сучасних і давніх видів гризунів лемінгів показав, що норвезький вид є одним із наймолодших видів ссавців. Він відокремився від інших своїх родичів під час Останнього льодовикового максимуму, після чого вже не обмінювався з ними генами. Вивчення його геному важливе для розуміння того, як утворюються нові види та які умови можуть прискорити цей процес. Дослідження опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Норвезький лемінг у снігу. kgleditsch / flickr

Як дізналися про незвично молодий вік лемінгів?

Генетики вперше розшифрували повний геном норвезького лемінга (Lemmus lemmus) та порівнювали його з геномом іще дев’яти сучасних і двох вимерлих видів лемінгів. Цей аналіз показав, що вид сибірський лемінг (Lemmus sibiricus) має дві окремі популяції: східну та західну, представники якої є найближчими родичами норвезьких лемінгів. Однак, на відміну від сибірських лемінгів, норвезькі мають гени, пов’язані з кращим транспортом жирів, що допомагає їм переживати холодні періоди.

Норвезькі лемінги відрізняються від решти своїх родичів ще й агресією до хижаків і яскравим забарвленням, що вважають пристосуваннями для відлякування інших тварин. Як виявилося, необхідні для появи такого забарвлення гени з’явилися в лемінгів відносно нещодавно, коли норвезький вид відділився від сибірського на початку Останнього льодовикового максимуму приблизно 20 тисяч років тому.

Як вивчають інших гризунів

⛰ Іноді до появи нових рис може призводити навіть проживання з різного боку гір. Хоча гризуни Abrothrix hirta з Анд належать до одного виду, на дощовому боці гір вони виростають більшими.

🤷‍♀️ А інколи науковці, навпаки, називають новим видом тварин, які генетично не відрізняються від старого. Так сталося зі псевдомишею Ґульда, яку вважали вимерлою в Австралії.

😴 Набуті ще в олігоцені гени, які відповідальні за впадання в сплячку, допомогли гризунам родини соневих пережити періоди похолодання в наступні 30 тисяч років.