Генетичний аналіз вказав, що австралійська псевдомиша Ґульда, яка вважалася зниклою понад 150 років, все ще жива у вигляді острівної популяції. Тривалий час вона була відома як окремий вид гризунів, але аналіз ДНК ідентифікував її як помилково визнаного вимерлим гризуна. Результати дослідження опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Представник гризунів Pseudomys fieldi, які виявилися Pseudomys gouldii. Wayne Lawler / Australian Wildlife Conservancy
Що за гризун?
Псевдомиша Ґульда (Pseudomys gouldii) — це невеликі всеїдні гризуни, які століттями були поширеними на сході та півдні Австралії. Зовні вони дещо схожі на пацюків, але менші за розмірами, сягаючи в довжину близько десяти сантиметрів. Жили ці тварини невеликими сімейними групами у виритих норах на глибині приблизно 15 сантиметрів. Історичні дані свідчать, що до приходу європейців в Австралію псевдомиші Ґульда були численним видом на континенті. Але як це часто відбувалося з місцевими гризунами, прибуття колонізаторів супроводило стрімке скорочення популяцій цих тварин. Точна причина цього не встановлена, але науковці припускають, що австралійських гризунів могли витіснити завезені з Європи пацюки та миші. Або ж їх виловили свійські коти, що прибули тоді з поселенцями та все ще продовжують завдавати значної шкоди фауні Австралії. Хай там як, але псевдомиші стали рідкісними, останніх представників яких бачили в 1850-х роках. Тож протягом останніх більш ніж сто років вид вважався назавжди зниклим на теренах Австралії. Утім, нове дослідження австралійських вчених вказує, що невтішний висновок було зроблено передчасно.
Яке дослідження провели?
Вчені прагнули дослідити генетичне різноманіття вимерлих видів австралійських гризунів, які складають 41 відсоток ссавців, вимирання яких припадає на період колонізації Австралії європейцями. Для цього вони провели дослідження музейних зразків восьми вимерлих видів гризунів. Із них вилучили та проаналізували ДНК, згодом порівнявши її з геномами 42 сучасних видів гризунів.
Такий підхід вчених дав змогу реконструювати філогеномне дерево для вимерлих видів. Воно відображає загалом десять мільйонів років унікальної еволюційної історії цих тварин, втраченої після їх вимирання приблизно 150 років тому.
Що показав аналіз геному?
Науковці звернули увагу, що у вимерлих гризунів не спостерігається зменшення генетичного різноманіття перед зникненням. Це вказує на те, що їхнє вимирання відбувалося раптово, а не протягом тривалого часу, і до приходу європейців ці тварини жили відносно великими та стабільними популяціями. Це відкриття суперечить висунутій раніше ідеї, що австралійські гризуни вже перебували на межі зникнення до колонізації Австралії.
Разом із тим, псевдомиша Ґульда виявилася не зовсім вимерлою. Генетично вона майже не відрізняється від сучасної популяції нечисленних гризунів, які населяють острів у затоці Шарк Західної Австралії та протягом більш ніж століття були класифіковані як Pseudomys fieldi, або джунгарі (Djoongari) місцевою мовою. Ймовірно, віддаленість острова захистила популяцію псевдомиші від котів, лисиць та інших загроз, привезених європейцями, що могли критично вразити материкові популяції гризунів. Тож вчені пропонують перекласифікувати цих тварин на Pseudomys gouldii, залишивши їм загальну назву джунгарі.