Магнітосфера Урану, яку протягом майже 40 років вважали унікальною особливістю планети, насправді виявилася тимчасовим спотворенням, спричиненим сплеском сонячної активності під час прольоту космічного апарату «Вояджер-2» у 1986 році. Науковці стверджують, що якби апарат здійснив свій проліт хоча б на тиждень раніше, то дані могли б бути зовсім іншими, оскільки в той час сонячна активність була менш інтенсивною, і магнітосфера планети була би більш типовою для газових гігантів. Такі висновки опублікували в журналі Nature Astronomy.
Зображення Урана з апарата «Вояджер-2». Voyager 2, NASA, Erich Karkoschka / U. Arizona
Які нові знання про Уран вдалося отримати?
У 1986 році, коли космічний апарат «Вояджер-2» наблизився до Урана на відстань 80 000 км, він зафіксував відсутність плазми в магнітосфері планети та аномально високу інтенсивність її радіаційних поясів, що контрастувало з іншими планетами Сонячної системи. Однією з найбільших загадок була структура магнітного поля Урана, яке виглядало сильно зміщеним і нахиленим, що відрізнялося від магнітних полів інших планет. Це змусило науковців припустити, що Уран має унікальне магнітне середовище.
Однак нове дослідження показало, що вимірювання, отримані під час прольоту «Вояджер-2», не обов'язково відображають звичайний стан планети. Дослідники виявили, що підвищений сонячний вітер стиснув магнітосферу планети до 20 відсотків від її звичайного обсягу. Це створило унікальні умови, які змінювали вигляд магнітного поля, призводячи до результатів, які не відповідають типовому стану планети. Дослідження також пояснює відсутність плазми в магнітосфері через її значне стиснення та аномальну інтенсивність радіаційних поясів, заповнених електронами з високою енергією, що надійшли від Сонця.
Такі відкриття підкреслюють важливість подальших досліджень Урану для збору більш точних даних про його магнітосферу та внутрішню структуру. NASA вже планує запуск місії до планети у 2030-х роках для подальшого її вивчення.
Що нового дізнавалися про Уран
🪐 Астрономам уперше вдалося виміряти рентгенівське випромінювання від Урана, і воно виявилося інтенсивнішим за випромінювання інших гігантів — Юпітера та Сатурна.
💦 Супутники Урана Титанія та Оберон могли зберегти океани рідкої води під поверхнею завдяки наявності гарячих ядер, які не дозволяють воді замерзати навіть на такій відстані від Сонця.
🔵 Проліт «Вояджера-2» створив хибне уявлення не лише про Уран, але і про його сусіда — Нептун, колір якого виявився набагато тьмянішим за той яскраво-синій, що на фото з апарата.