Навіть не чутні вуху звуки у танцювальній музиці змушують аудиторію більше рухатися. До такого висновку дійшли канадські вчені, коли простежили за танцями людей на концерті електронної музики, під час якого їм періодично вмикали й вимикали звуки нижче або на межі порогу чутності. Результати опубліковані в журналі Current Biology.
GIPHY
Раніше дослідження вже показували, що музика, у якій більше низькочастотних звуків, зокрема завдяки басовим інструментам, більше спонукає танцювати, ніж багата на високі звуки. Такі звуки викликають сильнішу реакцію на нейронному рівні, можливо, через те, що обробляються, крім слуху, ще й вестибулярно та тактильно. І група науковців з Університету Макмастера зацікавилися, чи мають такий же вплив звуки настільки низької частоти, що вухами ми їх не чуємо.
Вчені провели дослідження прямо на концерті дуету Orphx, що створює музику в електронному стилі. Протягом майже години виступу кожні 2,5 хвилини учасникам вмикали й вимикали дуже низькочастотні звуки (від 8 до 37 герців), що вони їх свідомо не чули, як показали наступні тестування. І в ці моменти люди справді ставали більше рухатися. У середньому, вони танцювали на 11,8 відсотка інтенсивніше, коли низькочастотні динаміки були увімкнуті, ніж коли вони не грали. Самі учасники сказали, що відчували баси тілом, і це було приємно й спонукало їх більше рухатися, однак відчуття загалом не відрізнялися від таких на звичайних концертах.
Тож вчені роблять висновок, що хоч танці і є складною соціальною поведінкою, але вона модулюється звуками музики навіть без усвідомлення цього.