Американські дослідники випробували на мишах експериментальне лікування розсіяного склерозу модифікацією імунних клітин пацієнта. Нанесення на клітини мікрочастинок із протизапальними сполуками допомогло зменшити пошкодження нервів у тварин та запобігло розвитку паралічу через хворобу. Такі результати оприлюднені у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Зліва - моноцит із дисковими мікрочастинками (червоні) на поверхні. Справа - ілюстрація моноцитів із нанесеними мікрочастинками. Wyss Institute at Harvard University
Чому вчені звернулися до клітинної терапії множинного склерозу?
При множинному, або розсіяному, склерозі імунні клітини пацієнта атакують та знищують важливу мієлінову оболонку власних нервів. Через це хворі можуть страждати на різноманітні неврологічні симптоми, зокрема параліч, втрату координації та порушення зору. Наразі немає можливості повністю позбутися хвороби і лікарі з обмеженою ефективністю використовують препарати, які пригнічують надто активну імунну систему, наприклад, намагаючися зменшити запальні процеси. Це має свої ризики, оскільки знижує захисні функції організму, залишаючи його вразливим до інфекцій. Натомість вчені Гарвардського університету подумали, що доцільніше було б впливати лише на мієлоїдні імунні клітини, чия роль у розвитку множинного склерозу через запальні процеси добре відома.
Як націлювалися на мієлоїдні клітини?
Науковці вирішили зосередитися на моноцитах — типі мієлоїдних клітин, які у великій кількості проникають до центральної нервової системи. Ідея полягає у тому, щоб відібрати від пацієнта власні моноцити, помістити на них дископодібні мікрочастинки з протизапальними молекулами, а тоді ввести назад в організм. Проникаючи до центральної нервової системи, модифіковані моноцити мають проявляти протизапальний, а не прозапальний вплив, що може сповільнити або й усунути прогресування хвороби. Підхід із використанням інтерлейкіну-4 та дексаметазону як протизапальних сполук у складі мікрочастинок випробували спершу в дослідах на мишах з проявами множинного склерозу.
Що стало з мишами?
Модифікація мієлоїдних клітин перед їх внутрішньовенним введенням проявила як локальні, так і системні ефекти. Самі моноцити з дисковими мікрочастинками на поверхні виробляли суттєво менше речовин, які спричиняють запалення, і водночас більше протизапальних сполук і речовин, які сприяють загоювальним процесам. Вони також краще накопичувалися в центральній нервовій системі, у порівнянні зі звичайними. Ефект проявився також зменшенням вироблення прозапальних молекул мієлоїдними клітинами, що постійно перебувають у центральній нервовій системі, та концентрації цих сполук у крові. Тобто модифіковані моноцити показали модулювальний вплив щодо запалення й на інші клітини.
Зменшення запалення відбилося і на стані самих тварин. У лікованих новим методом мишей хвороба прогресувала суттєво меншою мірою: погіршення стану у них проявилося лише млявістю хвоста, тоді як у контрольних тварин розвинувся повний параліч задніх кінцівок. До того ж усі ліковані модифікованими моноцитами тварини дожили до кінця дослідження, тоді як у контрольній групі таких було лише близько 60 відсотків. При цьому обстеження не виявило токсичного чи іншого шкідливого впливу експериментальної терапії на організм піддослідних. Наступні дослідження вкажуть, чи буде лікування таким же успішним і безпечним у людей.
Іншим експериментальним підходом проти розсіяного склерозу, що показав свій потенціал, є трансплантація стовбурових клітин людських ембріонів до спинного мозку пацієнтів.