Хвіст диплодокових динозаврів виявився нездатним долати звуковий бар'єр

Португальські та італійські дослідники дійшли висновку, що хвіст диплодокових динозаврів не витримав би руху зі швидкістю, що більша за швидкість звуку, як це передбачали попередні дослідження. Швидкість хвоста, найімовірніше, сягала десятої частини від звукової. На це вказала нова комп'ютерна модель, що врахувала особливості будови скелета та м'яких тканин диплодокових. Спростування опублікували у журналі Scientific Reports.

Імовірний вигляд бронтозавра з родини диплодокових підродини апатозаврин. Shutterstock

Імовірний вигляд бронтозавра з родини диплодокових підродини апатозаврин. Shutterstock

Звідки сама ідея, що хвіст міг рухатися з надзвуковою швидкістю?

Диплодокові динозаври (Diplodocidae) сягали у довжину до 35 метрів, але головно завдяки вкрай довгим шиї та хвосту. Власне, сам хвіст складався приблизно з 80 хребців, із яких перші 10 біля основи — великі складні елементи, за якими слідують 40 проміжних, а за ними — 30 дедалі менших і вужчих хребців.

Така структура робить хвіст диплодокових схожим за виглядом на батіг, який також мав рухатися подібним до нього чином. А оскільки характерний для швидкого удару батогом різкий звук спричиняється тим, що його кінчик долає звуковий бар'єр (рухається зі швидкістю понад 340 метрів на секунду), то деякі вчені приписували і диплодоковим хвостам здатність рухатися понад швидкість звуку і гучно ляскати. Це могло б стати тваринам у пригоді для самозахисту. Утім, нове моделювання вчених зі Школи науки та технологій NOVA у Португалії та Міланської політехніки свідчить, що після таких ударів хвостом динозаври не залишилися б цілими.

Що допомогло спростувати суперздібність динозаврів?

Науковці побудували тривимірну комп'ютерну модель, яка враховувала не лише особливості скелета, а й три гіпотетичні структури м'яких тканин хвоста диплодока (беручи за основу апатозаврин (Apatosaurinae) із найбільш вивченими хвостами), враховуючи механічні властивості шкіри та сполучних тканин, як-от сухожилків і зв'язок.

Комп'ютерна симуляція руху хвоста динозавра. Simone Conti

Моделювання показало, що хвіст диплодоків таки рухався на манір батога, створюючи у процесі характерну петлю, і прискорюючися на кінчику. Але його швидкості далеко до здолання звукового бар'єра. Насправді він міг рухатися зі швидкістю близько 32 метрів на секунду (або 100 кілометрів на годину), що більш ніж вдесятеро повільніше за швидкість звуку. І жодна з трьох передбачених структур м'яких тканин не могла б вберегти хвіст від розриву за швидкості 340 метрів на секунду. Утім, навіть доступної швидкості могло бути достатньо, щоб використовувати хвіст як зброю.

Інша модель показала, що двоногі динозаври при бігу гойдали хвостом у боки, а не тримали його прямо, як це показують у фільмах.