Сірчана кислота, з якої складаються хмари Венери, виявилася безпечною для 19 амінокислот, що вважаються необхідними для появи життя. В експериментах з кислотою астробіологи зокрема випробували цистеїн та метіонін, які входять у склад білків та ферментів. На думку науковців, результати експериментів свідчать, що попри суворі умови, атмосфера Венери може бути набагато хімічно різноманітнішою, ніж вважалося. Про це розповіло видання New Scientist, стаття вчених доступна на arXiv.
Навіщо амінокислоти поміщали у сірчану кислоту?
Передусім Венера відома своєю атмосферою: надзвичайно щільною, яка створює у 92 рази більший за земний тиск на поверхні, й складається на 96 відсотків із вуглекислого газу. Утім, на висоті 48-60 кілометрів над поверхнею температура, кількість світла й тиск можуть бути подібними до земних, тому у хмарах Венери потенційно могло б існувати життя мікробного типу. Але імовірність цього значно знижується, враховуючи, що саме на цій висоті Венера вкрита хмарами із концентрованої сірчаної кислоти — агресивного розчинника, який руйнує більшість біохімічних речовин. Перевірити, чи дійсно будь-які необхідні для життя речовини не могли б існувати у сірчаних хмарах Венери, вирішили астробіологи Массачусетського технологічного інституту.
Що показали експерименти вчених?
Для свого дослідження науковці обрали 20 найпоширеніших амінокислот, які на Землі беруть участь у формуванні білків і ферментів. Помістивши їх у 81-відсотковий розчин сірчаної кислоти — такий же, як було знайдено у хмарах Венери — дослідники з'ясували, що 19 амінокислот ніяких змін не зазнавали протягом тижнів. У розчині ж 98-відсоткової кислоти незначні зміни за місяць відбулися із шістьма амінокислотами, але не з нуклеїновими кислотами, які складають ДНК. Таким чином, вважають вчені, попри непридатність поверхні Венери до життя, придатними можуть бути її хмари. Тому науковці сподіваються, що невдовзі на Венеру відправляться космічні місії, які зможуть уточнити склад її атмосфери.
- Тему пошуків життя на Венері значно посилив знайдений в атмосфері Венери фосфін. І хоч поки відкриття піддають сумніву, науковці покращують моделі венеріанської атмосфери, щоб відправити на планету космічні апарати.