Завдяки космічному телескопу «Джеймс Вебб» астрономи відкрили, як чорні діри «вбивають» галактики. Цей процес відбувається тоді, коли надмасивна чорна діра блокує приплив холодного газу й таким чином перешкоджає народженню нових зірок. Таке припинення зореутворення дослідили у далекій «Галактиці Пабло», яка існувала понад 11 мільярдів років тому. Результати дослідження представили у статті журналу Nature Astronomy.
Як чорні діри «зупиняють» життя галактик?
Дослідники вже давно підозрювали, що надмасивні чорні діри можуть кардинально впливати на еволюцію своїх галактик. Описати, як саме це відбувається, допомогли спостереження телескопа «Джеймс Вебб» за масивною галактикою GS-10578, відомою як «Галактика Пабло». Вона містить близько двох мільярдів сонячних мас і пережила різке зменшення зореутворення. Основна частина зірок утворилася ще між 12,5 і 11,5 мільярда років тому, а відтоді галактика стала «тихою», тобто нові зорі в ній не народжувалися.
Найважливішим відкриттям стало те, як під впливом чорної діри з галактики видалився холодний газ. Так вперше вдалося наочно підтвердити, що чорні діри не лише нагрівають газ всередині галактики, але й видаляють з неї холодний, необхідний для утворення нових зірок. Дослідники також помітили, що галактика зберегла свою дископодібну форму та порядок у русі зірок. Це свідчить про те, що чорна діра може припиняти зореутворення, не руйнуючи саму структуру галактики.
Це відкриття стало важливим кроком у розумінні того, як надмасивні чорні діри впливають на еволюцію галактик. Хоча дослідження зосереджене на одній галактиці, воно відкриває нові можливості для вивчення того, чому деякі галактики припиняють формувати нові зірки.
Якими ще бувають галактики
🐧 Телескоп «Джеймс Вебб» також сфотографував злиття двох галактик: «Пінгвіна» та «Яйця» на відстані 326 мільйонів світлових років від Землі.
🧟♀️ Часом зірки, які припинили зореутворення, можуть знову почати створювати нові зірки — так сталося з галактикою-«зомбі» після паузи у 20 мільйонів років.
🕳 А іноді чорні діри не зупиняють зореутворення, а навпаки, сприяють йому — такий ефект зафіксували від мандрівної чорної діри, у шлейфі якої виявили вузли зореутворення.