Дослідники порівняли стан дітей, які народилися неактивними й піддавалися ранньому перерізанню пуповини або ж її доїнню. Згідно з результатами, доїння пуповини у цих пацієнтів допомагає знизити ризик ускладнень, таких як ураження мозку через кисневе голодування й потреба серцево-легеневого підтримання при народженні. Результати опубліковані в American Journal of Obstetrics & Gynecology.
Vidal Balielo Jr. / Pexels
Що це за практики з пуповиною?
Зараз після народження дитини медики не поспішають перерізати пуповину. ВООЗ радить зачекати хоч декілька хвилин після народження, завдяки чому більша кількість багатої на кисень і поживні речовини крові має змогу потрапити з пуповини до тіла дитини. Одне з недавніх досліджень також показало, що відтерміноване перетискання пуповини збільшує виживаність недоношених дітей у перші роки життя.
Утім, не всі лікарі готові ризикувати й перечікувати у випадках, коли діти народжуються неактивними, у зв'язку з чим можуть потребувати термінової інтенсивної терапії. Тоді альтернативою перечікуванню може бути доїння пуповини. Воно полягає у фізичному виштовхуванні крові з пуповини, стискаючи її пальцями і кілька разів проводячи по ній у бік новонародженого. Вчені з Університету Джорджа Вашингтона з американськими й канадськими колегами взялися дослідити, чи може доїння пуповини посприяти здоров'ю неактивних новонароджених.
То наскільки доцільне доїння пуповини у млявих малюків?
У питанні розбиралися, спостерігаючи за 1 780 дітьми, народженими неактивними на 35-42 тижнях гестації у медичних закладах трьох різних країн. Із них 905 пройшли процедуру доїння пуповини, а ще 875 — раннього перетискання пуповини. Діти з двох груп приблизно однаково часто потребували доставлення у відділення інтенсивної терапії. Однак статистично значущі відмінності були. Вони стосувалися рівня гемоглобіну, який був на 0,68 грама на децилітр крові більшим у групі доїння пуповини. Це вказує, що вони справді отримали більше крові, ніж діти після раннього перерізання пуповини. Також діти в групі доїння рідше потребували серцево-легеневої підтримки перетримки (61 відсоток проти 71 відсотка) та терапевтичної гіпотермії (3 відсотки проти 4 відсотків).
Значиму різницю побачили й у частоті серйозного ураження мозку, яке настає через нестачу кровопостачання й кисневе голодування, і від якого половина немовлят гинуть у перші два роки життя або мають інвалідність. Так, при ранньому перерізанні пуповини з цим станом стикалися три відсотки новонароджених, а в групі доїння пуповини — лише 1 відсоток. Таким чином, зважаючи на переваги доїння пуповини, у порівнянні з раннім її перерізанням, автори вважають його доцільною альтернативою відтермінованого перетискання у неактивних новонароджених.