Дитинчата мегалодона виявилися розміром з дорослу білу акулу

Палеонтологи проаналізували наявні фрагменти скелета вимерлих 3,5 мільйона років тому акул мегалодонів і з’ясували, що вже після народження їхні дитинчата мали розмір близько трьох-чотирьох метрів, як доросла біла акула. А от дорослі мегалодони, всупереч попереднім уявленням, мали будову тіла не як у білих акул, а більш струнку, як в атлантичних лимонних акул. Подальші дослідження допоможуть краще зрозуміти, як ці велетенські риби полювали та що призвело до їх вимирання. Дослідження опублікували в журналі Palaeontologia Electronica.

Будова та розмір тіла мегалодона в порівнянні з людиною. DePaul University / Kenshu Shimada

Чим мегалодон відрізнявся від сучасних великих морських тварин?

Оскільки повноцінного скелета мегалодонів (Otodus megalodon) досі не знаходили, науковці аналізували його фрагменти з Бельгії та Данії, порівнюючи зі скелетами інших живих і викопних акул. Як з’ясувалося, дорослі мегалодони мали в довжину понад 24 метри та важили близько 94 тонн. Для порівняння, найбільші сучасні ссавці, сині кити (Balaenoptera musculus), з приблизно такою ж довжиною тіла мають масу 130-150 тонн. Утім, як зазначили дослідники, мегалодони мали б бути стрункішими для підтримання обтічності тіла та гідродинаміки.

За розрахунками науковців, мегалодони плавали з середньою швидкістю до 3,5 кілометрів на годину. Це менше за середню швидкість синіх й інших великих китів, які мігрують на великі відстані, але приблизно дорівнює швидкості сучасних білих акул (Carcharodon carcharias). Утім деякі дослідники вважають, що для переслідування здобичі мегалодони могли розганятися до понад 20 кілометрів на годину. Попри це, науковці припускають, що поява менших і здатних краще маневрувати білих акул збільшила конкуренцію за здобич, яка на додачу до змін клімату призвела до вимирання мегалодонів.

• Попередній аналіз хребців мегалодона, проведений цією ж командою науковців, вже вказав на те, що мегалодони мали бути стрункішими за білих акул.
• А от велетенські розміри мегалодонів пояснили тим, що вони були схильними до внутрішньоутробного канібалізму, тобто поїдання своїх братів і сестер.