Цивілізація відомого своїми статуями острова Пасхи або Рапа-Нуї не занепала у 1600-х роках нашої ери, як вважали раніше. Аналіз ДНК викопних решток з острова показав, що кількість населення зростала поступово аж до прибуття туди європейських колоністів. Це суперечить гіпотезі «екоциду», за якою через перенаселення ізольованих територій, таких як острови, природних ресурсів починає різко не вистачати та цивілізація занепадає. Такі висновки опублікували в журналі Nature.
Що ж відбувалося на острові Пасхи у 1600-х роках?
Археологи проаналізували ДНК викопних решток, датованих 1670-1950 роками, шукаючи ознаки різкого зменшення чисельності популяції. Такими ознаками є, наприклад, наявність великих подібних ділянок ДНК у різних людей — це означає, що вони всі мали спільного предка й «перемішування» генів внаслідок схрещування майже не відбувалося.
Таких ознак науковці не знайшли, але встановили, що на початку заселення острова туди прибула дійсно невелика група людей, яка була предками сучасних мешканців острова Пасхи. Також завдяки аналізу вдалося встановити, що жителі острова Пасхи мали спільних дітей з корінними американцями, тобто вони мандрували до континенту чи навпаки. Що цікаво, це сталося між 1250 і 1430 роками нашої ери — на кілька століть раніше за відкриття острова Пасхи чи самої Америки.
На що ще вказала ДНК з людських решток
👶 За аналізом геному неандертальців вдалося встановити, що обмін генами, тобто народження спільної дитини, з предками сучасної людини у них відбувся 200-250 тисяч років тому.
🐿 А виділивши та проаналізувавши ДНК середньовічних людей та білок, що населяли Англію, науковці виявили, що білки хворіли на проказу й могли передавати її людям, адже тоді їх тримали як домашніх тварин.
👬 Дослідивши ДНК 64 хлопчиків з поховання у маянському місті Чичен-Іца, археологи встановили, що народ мая міг приносити в жертву близнюків, наслідуючи стародавній міт про героїв, які надурили богів.