Популяція неандертальців виявилася на 20 відсотків меншою, ніж її раніше оцінювали науковці. Похибку спричинило введення в неї генів предків сучасних людей, через яке різноманіття геному неандертальців було переоціненим. Дослідивши появу людських генів у геномі неандертальців, науковці також визначили їхній середній відсоток у неандертальській ДНК та час змішування їхньої та людської популяцій. Дослідження опублікували в журналі Science.
Порівняння черепів сучасної людини (зліва) та неандертальця (справа). hairymuseummatt / DrMikeBaxter / Wikimedia Commons
Чим цікава ДНК неандертальців?
За останні декілька десятиліть стало відомо багато нового про співжиття предків сучасних людей (Homo sapiens) та неандертальців (Homo neanderthalensis). Зокрема, науковці змогли навіть визначити період часу, у який у цих двох видів з’являлися спільні нащадки. Утім, здебільшого такі дослідження стосуються впливу неандертальської ДНК на людську, а не навпаки.
Водночас зразків геному неандертальців не так багато, тому важко досліджувати рух генів у їхній популяції та визначати причини, чому врешті-решт вона була поглинута популяцією предків сучасних людей. Дати відповіді на ці запитання спробували науковці Принстонського університету в США.
Що досліджували науковці?
Науковці вперше використали метод під назвою IBDmix, який дозволяє визначити послідовності ДНК, успадковані від одного предка. З його допомогою ідентифікували неандертальські послідовності у геномах 2000 сучасних людей, секвенованих за допомогою проєкту 1000 геномів. Для порівняння також використовували ДНК неандертальців з алтаю та печери Віндія у Хорватії.
Виявилося, що послідовності, які з’явилися в людському геномі завдяки неандертальцям з Африки, були більш різноманітними, ніж ті, які люди успадкували у неафриканських неандертальців. Оскільки предки сучасних людей походили з Африки, науковці пояснили більшу різноманітність геному африканських неандертальців потоком генів від сучасних людей. А геноми неандертальців з печери Віндія та алтаю мають отримані від предків сучасних людей послідовності загальною довжиною 53,9 тисячі основ (2,5 відсотка від усього геному) та 80 тисяч основ (3,7 відсотка) відповідно.
Дані про відсоток людської ДНК в геномі неандертальців допомогли науковцям визначити, коли ж відбувався обмін генами між двома видами. Як свідчить їхній аналіз, перший обмін генами, який вніс у геном неандертальців 5-10 відсотків нової ДНК, відбувся 200-250 тисяч років тому, як і свідчать попередні дослідження. Утім, їм вдалося визначити ще й другу хвилю обміну генами 100-120 тисяч років тому, яка привнесла в популяцію неандертальців до 0,5 відсотка свіжої ДНК.
Яка з цього користь не вимерлим людям?
Науковці припустили, що припинення введення людських генів у популяцію неандертальців могло негативно вплинути на їхнє генетичне різноманіття, сприяючи зникненню неандертальців як виду. Подальші дослідження цього процесу можуть більше розповісти про генетичне різноманіття у людей та фактори, які можуть на нього впливати.
- Обмін генами між предками сучасних людей та неандертальців міг початися на 10 тисяч років раніше, ніж вважали вчені, адже їм вдалося віднайти давні сліди появи Homo sapiens у Європі.