Німецькі науковці показали у дослідах на тваринах, що короткий курс приймання потенційного противікового препарату рапаміцину у молодості може мати такий же позитивний ефект на довголіття, як і його пожиттєве приймання. Відповідне дослідження опублікували у журналі Nature Aging.
Matthias Zomer / Pexels
Що це за препарат?
Рапаміцин — це лікарський засіб, який початково схвалено для пригнічення імунної системи у пацієнтів після трансплантації органів, щоб запобігти їх відторгненню. Але як це ставалося з багатьма іншими ліками, дослідження свідчать, що препарат може мати ширший спектр застосувань. Наприклад, для боротьби зі старінням і його наслідками. Так, він відтермінував у мишей когнітивну дисфункцію, пухлини, серцево-судинні й імунні розлади. Утім, це лікарський засіб, тривале застосування якого супроводжується високим ризиком серйозних побічних дій, тому його приймання як противікового засобу за звичним режимом дозування може бути невиправданим. Але вчені Інституту біології старіння імені Макса Планка припустили, що короткотривалі курси рапаміцину в окремі періоди життя можуть мати такий же ефект, як пожиттєве приймання.
Кому допомагали боротися зі старінням?
Перевірку припущення провели для початку на плодових мушках дрозофілах, які часто виступають модельними організмами у подібних дослідженнях. Вчені хотіли з'ясувати, чи матиме рапаміцин протягом короткого часу на ранній стадії дорослого життя такий же позитивний вплив на довголіття комах, як і пожиттєве його приймання.
Виживаність контрольних дрозофіл (пунктир) і тих, що приймали рапаміцин протягом усього життя (чорний) або курсом на різних етапах дорослого життя. Paula Juricic et al. / Nature Aging, 2022
З'ясувалося, якщо дрозофілам почати давати рапаміцин з третього дня дорослого життя, то тридцятиденного курсу достатньо, щоб досягти такого ж ефекту, як при постійному прийманні. Початок курсу після 15 дня теж був дієвим, але не настільки, а після 60 дня він був неефективним. Що цікаво, дія засобу проявилася лише у самок і була обумовлена автофагією клітин кишківника, кількість яких зростає з віком. Утім, у мишей його вплив на довголіття теж сильніше проявляється у жіночих особин. Подальші досліди на мишах також показали, що якщо давати тваринам у молодому віці 3-6 місяців рапаміцин, то у літньому віці, на 12 місяці життя, у них зменшується маркер старіння, пов'язаний із віковим погіршенням цілісності стінок кишківника. Ефект був порівнянний із пожиттєвим прийманням рапаміцину.
Тож вчені вважають, що противіковий ефект рапаміцину можна отримати і короткотривалим прийманням, якщо робити це ще в молодому віці, і зменшити цим ризики негативних побічних ефектів, які спостерігаються при тривалому прийманні препарату. Надалі вони вважають за потрібне дослідити, як короткотривалий курс рапаміцину впливатиме на старіння інших органів і систем у мишей обох статей.
У рапаміцині побачили потенціал не лише для боротьби зі старінням, а розглядають і як засіб для лікування алкоголізму. Так, він успішно зменшив тягу мишей до спиртного.