Бонобо поєднали вигуки у складніші фрази, як люди

У бонобо виявили здатність поєднувати вигуки у «фрази» — складні конструкції, значення яких не можна описати значеннями окремих вигуків. Раніше таку властивість спілкування вважали притаманною лише людській мові. Виявлення її в бонобо, які є найближчими живими родичами людини, допоможе краще зрозуміти походження й еволюцію мовлення. Дослідження опублікували в журналі Science.

Самиця бонобо з заповідника у Демократичній Республіці Конго, де проводили дослідження. Lukas Bierhoff / Kokolopori Bonobo Research Project

Яку властивість спілкування бонобо досліджували?

Визначальною рисою людської мови є здатність формувати «нетривіальні» фрази, тобто такі, чиє значення не є простою сумою значень окремих слів. Найяскравішим прикладом цього є фразеологізми, наприклад, «пекти раків» означає «червоніти», а не буквально готувати раків у печі.

Досі науковці вважали, що ця риса притаманна лише людському спілкуванню та є однією з тих, що відрізняє людей від тварин із простіше побудованим мозком. Утім нещодавні дослідження на шимпанзе (Pan troglodytes) й бонобо (Pan paniscus) — найближчих родичах людини — показали, що їхнє жестове спілкування має спільні риси з людськими розмовами. Тож науковці з Гарвардського та Цюрихського університету вирішили дослідити, наскільки складними можуть бути комунікації бонобо.

Що дізналися про здібності бонобо до спілкування?

Науковці протягом восьми місяців спостерігали за групою диких бонобо у заповіднику в Демократичній Республіці Конго. У цей час вони записували вигуки, з допомогою яких бонобо спілкувалися між собою, та контекст, у якому вони робили ці вигуки, наприклад, хто їх робив, якою була реакція інших членів групи та якими були умови навколо. Загалом науковці записали понад 700 різних вигуків і їхніх послідовностей і зафіксували 300 різних ситуацій, в яких ці вигуки відбувалися.

Як з’ясувалося, бонобо часто використовували в спілкуванні різні послідовності вигуків: писк і гарчання, свист і писк, скрик і ухкання. Ба більше, кожен тип вигуків з репертуару бонобо принаймні раз з’являвся в комбінації з іншим. Такі комбінації були унікальними для окремого контексту, і їхнє значення відрізнялося від значень окремих вигуків, з яких вони складалися.

Для трьох комбінацій: пари високе і низьке ухкання, свист і писк та писк-скрик і високе ухкання, науковцям вдалося довести нетривіальність поєднання окремих вигуків. Тобто значення цих комбінацій відрізнялося від суми значень окремих їх компонентів: свисту, писку чи ухкання. Наприклад, окремо високе й низьке ухкання означають «зверніть на мене увагу» й «я в захваті», але разом бонобо використовували ці вигуки тоді, коли були засмучені через поведінку інших особин або хотіли її припинити.

То наскільки ж спілкування шимпанзе подібне до людського?

Для людського мовлення здатність нетривіально поєднувати окремі слова та вирази є ключовою, адже допомагає висловити нескінченну кількість думок без необхідності постійно вигадувати нові слова. Можливо, у бонобо ця здатність сприяє появі розвиненої соціальної структури, подібної на таку в первісних людей. Як вважають науковці, ця здатність могла виникнути у спільного предка людей і бонобо ще 7-13 мільйонів років тому, що допоможе краще зрозуміти, як розвивалася за цей період людська мова та наскільки вона унікальна порівняно зі спілкуванням інших приматів.

• Появу здатності до мовлення в людей антропологи датували приблизно 135 тисячами років тому, коли популяція людей сучасного типу вперше розділилася в Африці перед заселенням інших континентів.