Команда вчених відшукала карликову зорю, яка має радіус як сім радіусів Землі — це понад як у 15 разів менше за радіус Сонця. Маса нововідкритої зірки теж невелика, у три рази менша за сонячну. На думку астрономів, такою маленькою її зробила зоря-сусідка, що знесла оболонки світила, коли гинула і перетворювалася на білого карлика. Про відкриття розповіло видання Space.com, стаття науковців опублікована у Nature Astronomy.
Художнє зображення системи. Jingchuan Yu, Beijing Planetarium
👋 Слідкуйте за наукою разом з нами — підписуйтеся на наш телеграм та інстаграм, буде цікаво!
Чим цікаві такі маленькі зірки?
Досі астрономам мало відомо, що відбувається із зорями у парах, де одна зірка завершує свою еволюцію швидше. Вважається, що загиблі зорі здатні відбирати у сусідок масу та наближати до загибелі. Але спостережень за зорями, щодо яких можна сказати, що вони втратили масу через своїх сусідок, не вистачає для підтвердження теорій. Зокрема астрономи прагнуть виявляти зірки, які на деякий час були вимушені опинитися зі своїми сусідками у спільній оболонці — ділити єдину розширену зовнішню атмосферу, обертаючись всередині неї.
Етап спільної оболонки настає, коли одна із зір розширюється наприкінці еволюції до розмірів гіганта, захоплюючи у свою атмосферу сусідку. Згодом зі стадії гіганта зоря перетвориться на білого карлика, що не має значної атмосфери й повільно остигатиме через відсутність термоядерних реакцій всередині. А з'ясувати долю другої зорі у такій парі змогли спостереження астрономів з Університету Цінхуа.
Що дізналися про незвичайне світило?
Система TMTS J0526, яку виявили астрономи за допомогою мережі телескопів TMTS, складається із двох зір, які обертаються одна навколо одної кожні 20,5 хвилини — 72 роки для них встигають відбутися за один земний день. Одна із зір у системі є тьмяним білим карликом, що має масу всього на 26 відсотків меншу, ніж у Сонця — це типово для білих карликів, які мають маленькі розміри й високу густину. Однак розміри сусідньої зорі, яку віднесли до класу субкарликів, підказують, що попередня еволюція білого карлика мала завдати збитків її масі й розмірам.
На думку вчених, перед тим як одна із зір у парі перетворилася на білого карлика, вони пройшли етап спільної оболонки. Під час цього одна з них пережила термоядерний вибух і, перетворившись на білого карлика, знесла більш як половину оболонки у другої. Але на цьому втрати не завершилися, адже коли оболонок у другої зорі стало менше, вона сама пережила вибух через вичерпаний у надрах водень. Цей вибух зніс ще частину оболонок, що й зробило радіус світила у 15 разів меншим за радіус Сонця. Астрономи порівнюють радіус зорі із сімома радіусами Землі — для порівняння, радіус Сонця складає 109 радіусів Землі.
Наразі відкрите світило є першим відомим, що пережило подвійний вибух у спільній оболонці з іншим світилом. Астрономи сподіваються, що їхнє відкриття допоможе краще зрозуміти останні етапи еволюції зір у парах.
- Більшість білих карликів приречені на мільярди років повільного охолодження. Але астрономи з'ясували, що іноді цим зорям вдається відстрочувати смерть, запалюючи водень у своїх оболонках.