Використовуючи дані місії Gaia, астрономи створили каталог подвійних систем у межах 1 кілопарсека (3260 світлових років) від Сонця. Вони зафіксували більше мільйона таких систем, включаючи й ті, до складу яких входять білі карлики. Стаття про це надрукована у журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
ESA / Gaia / DPAC
Якими бувають подвійні системи?
Близько половини усіх зірок сонячного типу є членами подвійних систем, і більшість із них настільки віддалені одне від одного, що два компоненти ніколи не взаємодіють. Їхні орбітальні періоди можуть складати від 10 до 100 мільйонів років. Більшість цих подвійних систем можуть у певному сенсі розглядатися як скупчення двох зірок, адже вони утворилися з однієї газової хмари і з тих пір обертаються навколо спільного центру мас. Таким чином, вони мають фактично однаковий вік та початковий склад, але загалом різні маси, а іноді й різні еволюційні фази. Це робить широко розділені подвійні системи корисними для спектроскопічних та астрометричних досліджень, а також вивчення еволюції зірок. Коли відстань між зірками складає більше однієї кутової секунди, у системі можна легко побачити два точкових джерела. Але відрізнити фізично пов'язані подвійні системи від оптичних подвійних, які вирівняні випадково та лише виглядають зв’язаними, складна задача. Ще складніше це зробити, коли зірки тьмяні, а відстань між ними велика. Таким чином, щоб встановити, чи дійсно дві зорі пов’язані гравітаційно, необхідно вимірювати їхній рух.
Яке дослідження провели вчені?
Дослідники скористалися третім випуском даних місії Gaia, щоб створити новий, ширший каталог подвійних зоряних систем навколо Сонця. Його більш точні астрометричні дані у порівнянні з попереднім випуском дозволили вченим розрізнити пов’язані подвійні системи від випадкових вирівнювань, у тому числі й для систем на далеких відстанях та з широким відділенням компонентів одне від одного.
Що показали результати?
Астрономи створили каталог, який містить 1,2 мільйона подвійних систем на відстані до 1 кілопарсека від Сонця (3260 світлових років). Серед них є 15 982 систем, один з компонентів яких є білим карликом, а інший зіркою головної послідовності, а також 1362 систем, у яких обидві зорі є білими карликами. Крім того, близько 20 тисяч систем у каталозі містять зірки-гіганти і субгіганти. Діапазон відстаней між зірками систем складає від декількох астрономічних одиниць до 1 парсека (3 світлових роки).
Jackie Faherty, AMNH, Kareem El-Badry, UC Berkeley
Дослідники зазначають, що їхній каталог можна буде використовувати для точного визначення віку компонентів подвійних систем, встановлення маси та часу остигання білих карликів, уточнення спектроскопічних оглядів, виявлення збурень у системах через взаємодію з іншими об’єктами, тощо.