Астрономи виявили нову екзопланету з масою в 11 разів більшою за Юпітер, що робить її однією із найбільших відомих планет-гігантів. Ця планета обертається навколо зорі HD 118203 з періодом у 14 років і є частиною ієрархічної системи з вже відомим гарячим Юпітером. Нове відкриття допомагає краще зрозуміти межу між великими екзопланетами та коричневими карликами. Дослідження опублікували в журналі Astronomy & Astrophysics.
Художнє зображення транзиту двох планет по диску зірки. NASA Hubble Space Telescope / Unsplash
Як вдалося виявити ще одну планету в системі?
Зорю HD 118203, навколо якої обертається нова екзопланета, класифікують як субгіганта спектрального класу K0, тобто вона є дещо холоднішою за наше Сонце. Ця зоря відома наявністю гарячого юпітера з періодом обертання навколо зорі в 6,1 дня. Проте 17-річні спостереження за допомогою телескопів Hobby-Eberly та Galileo, а також дані космічної місії TESS допомогли виявити у зорі додаткового компаньйона — холодного супер’юпітера.
Орбітальні параметри двох планет системи дослідили завдяки моделюванню, яке показало, що планети залишаються динамічно роз'єднаними через поступову зміну форми та орієнтації орбіти внутрішньої планети навколо зірки. Це підтверджує наявність невеликої взаємно нахиленої орбіти, що підтримує гіпотезу про зміни в обертанні планети таким чином, що вона залишилася в тій самій площині, але сама орбіта стала дуже витягнутою, або ексцентричною.
Цей процес призводить до того, що спочатку планета може рухатися по дуже витягнутій орбіті, але з часом, через гравітаційні взаємодії або інші сили, орбіта планети поступово вирівнюється і стає круглішою, хоча вся орбітальна площина залишається незмінною. Використовуючи додаткове спостереження з HIPPARCOS і Gaia, науковцям вдалося обмежити значення нахилу орбіти зовнішньої планети та її масу.
Важливо зазначити, що під час спостережень не виявили інших транзитних планет із розмірами понад 2 радіуси Землі та орбітами менш як 100 днів. Це відкриття є важливим кроком у дослідженні систем із кількома планетами та показує, що планети на віддалених орбітах можуть не мати значного впливу на міграцію гарячих юпітерів, що допомагає астрономам краще зрозуміти процеси формування таких систем.
Що дізнавалися про гарячі юпітери поблизу інших зірок
🔭 Телескоп TESS та наземні обсерваторії допомогли команді астрономів відкрити дві транзитні планети-гіганти, які проходять по диску яскравих і багатих на метали світил та мають розмір майже як три Юпітери.
😶🌫️ За допомогою даних телескопів «Габбл» та «Спітцер» на гарячому юпітері WASP-62b астрономи зафіксували відсутність хмар і серпанків, які характерні для газових планет.
🪐 В атмосфері гарячого юпітера HD 209458b під час його транзитів виявили п’ять сполук, до складу яких входять вуглець і нітроген. Це вказує на формування екзопланети далі від своєї зірки та подальшу міграцію на поточну позицію.