За допомогою наземних телескопів астрономам вдалося детальніше роздивитися перший відкритий на орбіті Венери астероїд Айлохчакхним. Ним виявилося подібне до навколоземних астероїдів тіло діаметром близько двох кілометрів, який не віддаляється більш ніж на 0,65 астрономічної одиниці від Сонця. Однак схоже, Айлохчакхним не затримається на своїй орбіті надовго та вже через 1-2 мільйона років або зіткнеться з однією з внутрішніх планет Сонячної системи, або взагалі її покине. Результати свого дослідження вчені опублікували у Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
Рух астероїда небом. ZTF / Caltech / Bolin
У Венери не було астероїдів?
З близько мільйона відомих астероїдів, менше відсотка знаходяться всередині орбіти Землі: до них відносять сімейство астероїдів Атіра, які знаходяться між орбітами Землі та Венери, а також групу астероїдів, які знаходяться у межах орбіти нашої сусідньої Венери. Втім, за останніми спостерігати дуже важко з наземних телескопів, враховуючи невелику кутову відстань від Сонця. А тому найперший астероїд із імовірного сімейства внутрішньовенеріанських відшукали лише на початку 2020 року за допомогою системи Паломарської обсерваторії Zwicky Transient Facility (ZTF). Це і був предмет дослідження авторів цієї роботи, астрономів з Америки, Японії та Британії, астероїд 2020 AV2 або Айлохчакхним.
Як називати цей астероїд?
У червні цього року, завдяки індіанцям, які проживають на території, де побудована Паломарська обсерваторія, астрономи обрали для знайденого астероїда ім'я — Айлохчакхним ('Ayló'chaxnim). Послухати, як назва читається можна тут. У перекладі з їхньої рідної мови Луїсеньо назва означає «Дівчина-Венера». Тепер, подібно тому, як назвали групу навколоземних астероїдів Атіри, за назвою першого відкритого астероїда 163693 Атіра, внутрішньовенеріанські астероїди відноситимуть до сімейства Айлохчакхним.
Айлохчакхним несе загрозу для Венери?
Відкриття Айлохчакхним за допомогою ZTF дало можливість оцінити орбіту астероїда, однак цього разу астрономи змогли вивчити і саме тіло, і його орбітальну динаміку за допомогою інших обсерваторій: Кека, SOAR та Гігантського Магелланова телескопа. Так, завдяки спектроскопічним спостереженням Кека, вдалося уточнити, що Айлохчакхним має поверхню червонуватого кольору та може належати до силікатних астероїдів S-типу. Також вдалося уточнити, що Айлохчакхним складає близько 1,7 кілометра.
Одним із можливих шляхів, якими Айлохчакхним міг потрапити всередину орбіти Венери, є планетні резонанси, які принесли його з Головного поясу астероїдів.
Також завдяки новим даним, моделювання орбітальної динаміки астероїда показало, що Айлохчакхним останні 60 тисяч років та на найближчі 10 тисяч років знаходитиметься у резонансі 3:2 з Венерою. Зараз перигелій його орбіти складає 0,45 астрономічної одиниці, а афелій — 0,65 астрономічної одиниці від Сонця. Враховуючи зближення з Меркурієм, імовірно, що через 10 тисяч років Айлохчакхним покине цей резонанс, однак потім повернеться у нього на наступні 100 тисяч років.
Орбіта астероїда. ZTF / Caltech / Bolin
Всередині орбіти Венери Айлохчакхним лишиться ще принаймні на два мільйони років, однак моделювання показує, що далі на астероїд чекає або катастрофічне для нього зближення з Сонцем, або зіткнення з однією з внутрішніх планет Сонячної системи, або Айлохчакхним навіть покине її.
Більше про малі тіла Сонячної системи можна почитати у нашому матеріалі.
Життя навколо Венери
🔭Іноді повз Венеру пролітають космічні апарати. Наприклад, сонячний зонд «Паркер» вперше сфотографував планету у видимому світлі. А облітати повз неї також планує апарат-дослідник Меркурія BepiColombo
🌃Також нещодавно астрономам вперше вдалося побачити атмосферу Венери вночі
⛅А все той же сонячний зонд «Паркер» побачив кільце пилу біля орбіти Венери