Відому своєю складною формою планетарну туманність NGC 6543 або «Котяче Око» зробили тривимірною. Для цього троє астрофізиків використали її світлини, які зробив «Габбл», та завдяки моделюванню уточнили деталі. Змодельоване «Котяче Око» принесло нові докази тому, що у центрі туманності лежить не одна, а дві зірки, а також допомогла уточнити вік туманності — 2 136 рік. Свою роботу вчені опублікували у журналі Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
Тривимірна модель туманності (зліва) та її фото з «Габбла». Ryan Clairmont et al. / Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 2022
Планетарні туманності утворюються через загибель зірок середньої маси: вони у ході еволюції роздуваються до червоних карликів, а затим скидають оболонку, лишаючи за собою в космосі подібні на «Котяче Око» різноманітні структури із білим карликом всередині. «Котяче Око» має надзвичайно складку точково-симетричну морфологію, яка доволі складно пояснюється сучасними моделями взаємодії зоряних вітрів. Тому команда астрофізиків із США та Канади вирішили створити 3D-модель «Котячого Ока», щоб спробувати розібратися в неймовірній формі туманності.
Детальну морфокінетичну модель побудували завдяки знімкам «Котячого Ока» від «Габбла» та наземної обсерваторії Сан-Педро-Мартир яка допомогла з інформацією про положення і швидкість руху компонентів туманності. Створена за цими даними модель демонструє і схожу на еліпсоїд внутрішню оболонку туманності, яка розширюється зі швидкістю у 25 кілометрів на секунду, і обидві з'єднані у центрі пелюстки зовнішньої оболонки, речовина якої рухається зі швидкістю 33,5 кілометра на секунду. Також вчені зобразили джети, які вириваються на швидкості 72 кілометрів на секунду та кільця, які оточують «Котяче око» на екваторі та по полюсах.
Модель туманності. Ryan Clairmont et al. / Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 2022
Створена тривимірна модель дає можливість краще, що саме призвело туманність до її форми. Так наприклад, вчені вважають, що важливу роль зіграла центральна зірка, якби вона була подвійною — так вже вважає кілька теорій. На це вказує форма кілець на полюсах — вони, на відміну від екваторіального, є напівкільцями. Імовірно, їх утворив зоряний вітер складної морфології через взаємодію світил в подвійній системі. Спираючись на моделі еволюції туманностей, швидкість руху компонентів туманності, а також враховуючи відстань до «Котячого ока» в близько чотирьох тисяч світлових років, астрофізики вважають, що туманність з'явилася близько 2 136 років тому.
До речі, в космосі існують й інші «частини тіла» котиків. Наприклад, галактична туманність Котяча лапа, еволюцію якої астрономам допомогло визначити її магнітне поле.
Слідами загиблих зірок
🪩Також астрономи створили тривимірну модель схожої на кришталеву кулю планетарної туманності NGC 1514
💎А «Габбл» сфотографував планетарну туманність Намисто
💍Звісно і «Джеймс Вебб» не зміг пройти повз такі гарні об'єкти. Йому дісталася туманність Південне кільце