Археологи ідентифікували ще трьох моряків зниклого корабля «Еребус» з ХІХ століття

Археологи за ДНК у рештках ідентифікували ще трьох учасників зниклої в Арктиці експедиції Франкліна 1845 року, яка шукала морський прохід з Атлантичного до Тихого океану. Усі вони виявилися членами екіпажу корабля «Еребус», як і двоє попередніх моряків, яких вдалося ідентифікувати. Ці результати частково проливають світло на те, яка доля спіткала вцілілих членів екіпажу, але ще сто з них залишаються неідентифікованими. Дослідження опублікували в статті Journal of Archaeological Science: Reports.

Застряглий у кризі корабель «Еребус» із його командою, що продовжила просування на човнах. Картина Франсуа-Етьєна Мюсена, 1846 / Royal Museums Greenwich

Застряглий у кризі корабель «Еребус» із його командою, що продовжила просування на човнах. Картина Франсуа-Етьєна Мюсена, 1846 / Royal Museums Greenwich

Як досліджували долю загиблих в експедиції?

Науковці зібрали ДНК 31 родича членів екіпажу кораблів «Еребус» і «Терор», які були частиною експедиції Франкліна та вмерзли в кригу, підштовхуючи команду зійти на берег і шукати шлях на південь. Зразки ДНК порівнювали з тими, які вдалося знайти в рештках з затоки Еребус, за характерними ділянками Y-хромосоми чи мітохондріальної ДНК. Так дослідники ідентифікували Джона Бридженса, 29-річного стюарда, Девіда Янга, 20-річного юнгу, і Вільяма Оррена, 41-річного матроса. Оскільки серед решток Янга був череп, за ним навіть створили реконструкцію обличчя.

Реконструкція обличчя Девіда Янга. Diana Trepkov

Реконструкція обличчя Девіда Янга. Diana Trepkov

Для всіх трьох осіб генетична відстань, тобто те, наскільки генетичні ознаки відрізнялися в них і в нащадків, становила нуль. Оскільки одні й ті самі гени можуть траплятися в різних неспоріднених людей, науковці вивчили їх поширеність у західноєвропейській популяції та встановили, що для Янга імовірність того, що це справді був він, була у понад 250 тисяч разів вищою за імовірність випадкової помилки. Для Бридженса та Оррена цей показник становив 114 і 2016.

Рештки Бридженса та Янга знайшли на локаціях NgLj-3 і NgLj-2, де знаходилися човни з рештками інших членів команди. Рештки Оррена знайшли на локації NgLj-1, де виявили рештки та артефакти, пов’язані з експедицією, але без рятівного човна. Це дозволило частково реконструювати події після того, як команда покинула кораблі. Серед трьох решток у NgLj-3 ідентифікували двох — Джона Бридженса та Джона Ґреґорі, чиї рештки дослідили у 2021. Імовірно, цих трьох чоловіків залишили позаду через погане здоров’я, тоді як решта вцілілих з човна продовжили рухатися на південь.

На локації NgLj-2 знайшли залишки човна та 12 тіл, включно з Девідом Янгом і капітаном «Еребуса» Джеймсом Фітцджеймсом, рештки якого ідентифікували у 2024. Локацію NgLj-1 пов’язують із NgLj-2, тож Вільям Оррен, імовірно, також прибув на цьому човні. Рештки в цьому човні мають сліди канібалізму, що може вказувати на те, що знайдених там людей покинули й вони з відчаю вдалися до поїдання тіл тих, хто помер раніше.

Як ідентифікують людей минулого

💀 В печері у Словаччині знайшли рештки жінки, яка, згідно з історичними записами, зникла наприкінці XIX — на початку XX століття.

💒 У Нотр-Дамі знайшли рештки, які приписали поету епохи Відродження Жоашену дю Белле. А рештки з нідерландської церкви приписали мушкетеру д’Артаньяну.

☠️ Скелет з угорського монастиря, який належав убитій щонайменше трьома нападниками людині, ідентифікували як Белу Ростиславовича — сина галицького князя Ростислава.