Археологи й генетики вперше зареєстрували родинні зв'язки між неандертальцями з однієї локації, включно з парою батько-дочка. Це вдалося завдяки одночасному вивченню генетичної інформації тринадцятьох неандертальців, які населяли південь Сибіру понад 44 тисячі років тому. Результати опубліковані в журналі Nature.
Художнє зображення батька-неандертальця з донькою. Tom Bjorklund
Що передувало дослідженню?
Вперше геном нашого найближчого, хоч і вимерлого 40 тисяч років тому, родича неандертальця (Homo neanderthalensis) прочитали 2010 року (серед іншого, це принесло науковцеві Сванте Паабо Нобелівську премію з медицини 2022 року). З того часу вдалося секвенувати геном уже 18 неандертальців, рештки яких знайшли по всій Євразії. І хоча результати вказують на існування різних популяцій вимерлого виду людини, інформації недостатньо, щоб судити про їхню соціальну структуру. Нове дослідження на чолі з ученими Інституту еволюційної антропології Макса Планка частково розкриває деталі суспільного життя неандертальців.
Науковці проаналізували рештки, знайдені на східній межі відомого ареалу неандертальців — в Алтайських горах на півдні Сибіру. Кістки 13 неандертальців відкопали у двох розташованих недалеко одна від одної печерах — Чагирській (рештки 11 осіб, які жили там десь між 59 і 51 тисячами років) та печері Окладникова (дві особи, рештки яких оцінили в 44 тисячі років). Добуту з них мітохондріальну та ядерну ДНК проаналізували. За словами авторів, це найбільша кількість досліджених в одній роботі геномів неандертальців.
Чию історію розкривали у лабораторії?
Доросла особа чоловічої статі з Чагирської печери виявилася спорідненою із кількома іншими, чиї рештки теж там знайшли. Він був батьком дівчинки-підлітка, а також міг мати спільну бабусю із двома іншими чоловіками. Близька спорідненість цих людей вказує, що вони жили одночасно. Ознаки генетичної близькості знайшли і між двома іншими неандертальцями — чоловіком і жінкою. Вони могли бути одне одному кузинами, внуком і бабусею або племінником і тіткою. Окрім цього у деяких випадках особи поділяли спільні гетероплазмії — варіанти мітохондріальної ДНК, які зберігаються протягом менш як трьох поколінь.
Тож вчені вважають, що всі одинадцятеро осіб з Чагирської печери були членами одного суспільства. Таким чином, вперше можна оцінити соціальну структуру неандертальців за допомогою генетики.
Двоє неандертальців із печери Окладникова не були родичами, але один із них був пов'язаних з неандертальцем Чагирської печери. Порівняння їхньої мітохондріальної ДНК вказало на значну подібність, що свідчить про далеку (розділену тисячами років) спорідненість по материнській лінії.
Якими були суспільства неандертальців?
Науковці відзначили, що жителі Чагирської печери були генетично дуже подібними. Таке низьке генетичне різноманіття найбільше схоже на таке у тварин, яким загрожує вимирання, як-от гірським горилам (Gorilla beringei beringei). Із цього вчені розрахували, що розмір групи складався десь із 20 осіб.
При цьому різноманітність мітохондріальної ДНК, яка успадковується лише від матері, була суттєво вища за різноманітність Y-хромосоми, яка успадковується від батька. Це означає, що в групу регулярно прибували жінки (близько 60-100 відсотків із них могли бути мігрантками з інших груп), тоді як чоловіки зазвичай залишалися у своїй. Вчені заохочують у наступних дослідженнях неандертальців теж намагатися одночасно досліджувати кілька особин з однієї локації, щоб краще зрозуміти соціальну організацію цих вимерлих людей і в інших кутках Євразії.