Пластир із нановолокон допоможе загоїти міжхребцевий диск після хірургічного лікування грижі завдяки механічно активованим мікрокапсулам. У відповідь на природні рухи хребта мікрокапсули вивільняють протизапальну сполуку, що допомагає фіброзному диску відновитися після пошкодження та запобігти повторній грижі. Наразі винахід успішно зарекомендував себе у дослідах на козах, яким змоделювали грижу міжхребцевого диска. Результати дослідження опубліковані у журналі Science Translational Medicine.
3D-мікроскопія пластира, що вбудувалася у тканину фіброзного кільця. Пенсильванський університет
Для чого створили пластир?
Хоч міжхребцеві грижі у більшості випадків минають самостійно та не завжди проявляються симптомами, частина пацієнтів вимушена пройти хірургічне лікування. Золотим стандартом у таких випадках є мікродискектомія, під час якої видаляється внутрішня желеподібна тканина диска, яка випирає за його межі та стискає спинномозкові нерви. Однак розірвана зовнішня сполучнотканинна оболонка диска, так зване фіброзне кільце, важко загоюється та схильна до подальшого руйнування. Через це зростає ризик повторного утворення грижі, з якою стикається до чверті пацієнтів після мікродискектомії. Щоб посприяти відновленню фіброзного кільця, вчені Пенсильванського університету з колегами й створили загоювальний пластир.
Як працює пластир?
Пластир накладається одразу після операції на місце втручання і виконує дві функції: фізично закриває собою розірваний диск та доставляє до нього біологічно активні сполуки. Основу пластиру створили із біосумісних полімерних нановолокон, які імітують каркасну структуру колагенових волокон фіброзного кільця та вбудовуються у нього. У його шари включили механічно активовані мікрокапсули. Вони вивільняють сполуку анакінра у відповідь на деформацію пластиру від природних рухів хребта. Речовина блокує сигналізацію прозапальної сполуки IL-1β, що має сприяти загоювання та зменшенню болю.
Перші випробування пластиру провели на козах, яким хірургічно зімітували пошкодження міжхребцевого диска, як при грижі у людей. З'ясувалося, що за чотири тижні пластир запобіг фібротичному переродженню диска та некрозу фіброзного кільця, які спостерігалися у тварин без пластиру. Також у них була чіткішою межа між внутрішнім і зовнішнім шарами міжхребцевого диска, що знижувало ризик формування грижі. Надалі пластир має показати свою ефективність у випробуваннях на людях.
- Закриття дефекту латкою, щоправда зі стовбуровими клітинами, також допомогло вилікувати розщеплення хребта у дітей ще в утробі.