Британські зоологи винесли мадагаскарського примата ай-ай, двох кускусоподібних та одного щілинозуба в пріоритет ссавців, які найбільше потребують захисту від вимирання. Їхнє рішення ґрунтоване на вдосконаленні показника EDGE, який враховує унікальність виду та його природоохоронний статус, щоб максимально зберегти біорізноманіття за обмежених можливостей. Результати опубліковані в журналі PLOS Biology.
Дика ай-ай на дереві. nomis-simon / Wikimedia Commons
Що це за показник?
Науковці Лондонського зоологічного товариства ще 2007 року створили показник EDGE, який використовується для класифікації видів, відповідно до їхньої еволюційної відмінності від інших видів та їхнього природоохоронного статусу. Інструмент дає змогу визначити, які види найбільше потребують захисту, зважаючи на два важливі фактори. По-перше, це неможливість врятувати всіх вразливих тварин. По-друге, втрата видів, які сильно відрізняються від інших через те, що давно відділилися від них в еволюційному плані і розвивалися окремо, буде більшою за втрату видів, які мають близькоспоріднених родичів, що їм не загрожує вимирання, оскільки їх важче замінити. Іншими словами, біорізноманіття ефективніше берегти, якщо рятувати різні гілки на дереві життя, а не листки на одних і тих самих гілках.
Як опинилися в пріоритеті ай-ай і кускуси?
Хоча EDGE використовують давно, зокрема в Конвенції ООН про біологічне різноманіття, зараз зоологи його вдосконалили. В оригінальній версії розрахунки велися з акцентом на тому, що якщо ризик вимирання для всіх однаковий, то варто рятувати види, які еволюційно найбільш відмінні. Але ризики для всіх видів різні, а для багатьох природоохоронний статус невстановлений чи може змінюватися, у залежності від тих чи інших заходів. І EDGE2 це враховує. Його випробували для пріоритезації ссавців, проаналізувавши тисячу філогенетичних дерев для 6 253 видів.
На вершині списку опинився малий бураміс (Burramys parvus) з ряду кускусоподібних, що населяє кілька малих ділянок в Австралії. Разом із вимиранням цієї тварини, яка єдина жива на сьогодні зі свого роду, ми можемо втратити біорізноманіття, яке розвивалося окремим шляхом протягом 25 мільйонів років. Два наступні місця у списку належать білячому кускусу (Gymnobelideus leadbeater), мадагаскарській ай-ай (Daubentonia madagascariensis) та щілинозубу кубинському (Atopogale cubana). Вони теж єдині живі зі свого роду, а з їхнім вимиранням буде втрачено 20 мільйонів років філогенетичного різноманіття.
Ситуація з вимиранням інших тварин у наш час теж критична. Попередні дослідження показали, що три чверті видів океанічних акул та скатів і кожен п'ятий вид рептилій перебувають під загрозою вимирання.